Працювати рік за кордоном у сім’ї, щоб подивитися світ, удосконалити знання іноземної мови, не спробував останніми роками хіба що дуже лінивий студент. Агентства з влаштування домашніх вихователів та вчителів, переважно у західноєвропейські родини, є в кожному обласному центрі. Можна за програмою «au paіr» знайти собі сім’ю і самостійно у павутині Інтернету. Як це зробила наша дописувачка.

Жанет та її дім


...Потяг Москва—Гельсінкі прибув на вокзал рано-вранці. Зіпсований на кордоні настрій, коли невідомо ким розлючена працівниця російської митниці пошкодила мій паспорт, почав поліпшуватися. На пероні та в залі для пасажирів було малолюдно. Немолодий касир, котрий ледь-ледь тямив по-англійськи, виписав мені квиток до Вааси. Ще чотири години поїздом на північ Фінляндії — і мене привітно зустріла блакитноока блондинка Жанет Люнгарс.
З Жанет ми кілька місяців вели листування «електронкою». Обговорювали умови мого перебування в її сім’ї, обов’язки сторін. Пані Люнгарс повідомила про себе таке. Їй 34 роки. За гороскопом вона Стрілець. Від першого шлюбу з паном Ярнстрьомом народила трьох дітей. Після розлучення і невдалої спроби створити нову сім’ю — ще одну дитину. Нарешті, від щасливого одруження з Томасом Люнгарсом знайшлася п’ята — улюблениця родини Ванеса. І ось я побачила Жанет, симпатичну, струнку жінку. Вся у золотих обручках (навіть на великому пальці), у браслетах, з цигаркою в руці. Їхали додому її дуже гарною машиною «Ніссан-Прем’єра», найновішого випуску, на склі заднього виду красувалася наклейка «Mary-Kay». По дорозі добірною англійською мовою Жанет розповідала про свою роботу з косметичною компанією Mary-Kay і про мою. Працювати мені належало безпосередньо в будинку Люнгарсів не більш як 30 годин на тиждень, крім суботи і неділі. Зарплата — 65 євро за кожні п’ять робочих днів.
Двоповерховий дерев’яний дім з восьми кімнат виявився не надто просторим для п’яти невгамовних дітей. Як для середньостатистичного європейця, це помешкання вважалося навіть затісним. Утім, Жанет пишалася своїм «маєтком», адже він дістався їй у спадок, здається, від котрогось з прадідів. Вік його сягнув понад сто років. На садибі містилося ще три будівлі. Одна завбільшки як сам дім і дві трохи менші. Раніше у цих сараях батьки Жанет вирощували лисиць і займалися хутряним промислом. Тепер також є фермери, які займаються хутром. Але багато хто покинув цей бізнес.
За обійстям Люнгарсів видно споруди, схожі на наші колгоспні «розбомблені» ферми. Навкруг них — сухостої-бур’яни. Протягом дев’яти місяців, часу мого перебування, їх зовсім не було видно з-під снігу. З жовтня аж до квітня тут холодно.


Терез, Тобіас, Ангеліка, Джиммі і Ванеса


Зранку, після страшенного шарварку, коли четверо учнів, врешті, їдуть до школи, а подружжя Люнгарсів відбуває у своїх справах, я залишаюся з півторарічною Ванесою. Коли повертаються з уроків старші — тринадцятирічна Терез й одинадцятирічний Тобіас — вони зазвичай зачиняються у своїх кімнатах. Підлітки по вуха поринають у світ Інтернету і надпотужної рок-музики. Цей «грім», здається, заповнює всі щілини будинку. Допомагати мамі Терез і Тобіас погоджуються тільки за якусь винагороду. Якщо знають, що батьки відсутні, бігають у закуток подвір’я і смалять цигарки.
Дев’ятирічна Ангеліка спочатку здалася найдоброзичливішою і дружньою у родині. Завжди ходила хвостиком і про все розпитувала. А за шоколадні цукерки українського виробництва я для неї стала подругою номер один. Доки не скінчилися ласощі... Втім, найперші подруги у неї часто змінюються. Я допомагала Ангеліці з уроками. Найдужче мучилася вона з математикою. Здавалося, на уроці їй ніхто нічого не пояснював. Вона губилася і не розуміла елементарного. Томас і Жанет намагалися також розтлумачити задачки, однак Ангеліка ще більше заплутувалася і починала довго й голосно ридати.
Однак ті ридання — ніщо порівняно з тим, як бешкетують і впадають в істерику найменші — шестирічний Джиммі та Ванеса. Джиммі, коли вдома Томас, буває слухняним і лагідним хлопчиною. Однак рідний його тато Йонне, з яким у Жанет ну аж ніяк не склеїлося, виявляється, негарна, навіть жорстока людина. Може й набити, і в темній кімнаті зачинити хлопця. Джиммі кожні другі вихідні проводить у тата. Й дедалі більше стає на нього схожий. Тільки хоч трохи що-небудь не по його — починає репетувати так, ніби знаходиться не у спальні Люнгарсів, а в джунглях Тарзана, або серед монстрів з мультфільмів Діснея. Ці страшилки малеча переглядає з ранку до вечора. А ще Джиммі може дати будь-кому з дітей такого тумака, що той забуде, як його звати...
Півторарічна Ванеса, зараз дівчинці вже два роки, незалежно від того, подобається їй щось чи ні, весь час пронизливо пищить четвертою октавою. Тим, хто з незвички, вперше почує цю постійно ввімкнену «сирену», закладає вуха. А Жанет від цього нічого. Дитина довго і голосно вередує, а мама їй тільки посміхається. Коли ж мами вдома немає — Ванеса зрідка викидає коники. Розуміє, що так робити не можна. Мабуть, все-таки наслідком цього своєрідного виховання у дітей й надалі залишається звичка впадати в істерику. Навіть у старших, коли, не приведи Господи, забули купити шоколаду чи вдома закінчилося морозиво або йогурт.


Про дозвілля, сауну і... лихачів


У Жанет вільний розклад роботи — вона сама призначає час і місце зустрічі з клієнтами. Її чоловік, з котрим, до речі, Жанет розписалася, коли Ванесі виповнився рік, працює у поліграфічній фірмі. Він інколи їздить у відрядження. У вихідні Томас відпочиває. Втім, і в будні, після роботи, вайлуватий Люнгарс лежить на дивані й дивиться по телевізору хокей. Жанет відвідує у неділю церкву.
Часто до подружжя приїздять у гості Сольвей, мама Жанет, і вітчим Курт. Сольвей, така собі «сонячна» бабуся, насолоджується життям у віллі над морем, яка розташована за двадцять кілометрів від садиби Люнгарс. Коли донька із старшими дітьми та чоловіком вирушає у подорож на відпочинок, Сольвей, вряди-годи, бере під опіку двох менших.
Та найчастіше сім’я відпочиває у повному складі. Навіть на екскурсію до Америки літали разом. Лише свою весільну мандрівку на Канарські острови молодята здійснили вдвох. Минулої зими «чудова сімка» провела канікули на гірськолижному курорті у Швеції. Всі, крім Ванеси, з ранку до вечора каталися на гірках. Дітей Люнгарсів неможливо було відірвати з лижні. Я з нудьгою дивилася у вікно на засніжений безликий шведський пейзаж і пригадувала неповторну, яскраву і веселу красу наших Карпат...
Життя в Оравайсі, невеликому населеному пункті, оточеному лісом, і навесні одноманітне. Єдина для всіх розвага — телевізор та Інтернет. А ще — поїздки за покупками. Це, я збагнула, найбільша для споживача-європейця радість. У будь-якому навіть невеликому місті — крамниця на крамниці, супермаркет «доганяє» мегамаркет. Мініатюрний театр, кінотеатр і знову — магазини... Тут проводять свій вільний час. Моя сім’я під час такого дозвілля грошей не шкодує. Зате коли я перевищила якось свій ліміт розмов по телефону, одразу вирахувала їх вартість з моєї скромної зарплати. Добре хоч, що заплатили десь п’ятдесят євро за мої курси шведської мови. Я не згадала на початку, що Люнгарси — шведська родина і мешкають вони у шведськомовній провінції Фінляндії. Але фінську мову їм також доводиться вчити. Кажуть, вона така складна, що навіть фінн поки з нею розбереться, то вже ні на яку іншу снаги йому не вистачає.
Узимку у вихідні я їздила до басейну. Це задоволення коштує 13 євро. Приємно, що скрізь: у спорткомплексах, майже у всіх житлових будинках є чудові сауни. Однак у «маєтку» Люнгарсів її ... не доробили. Мабуть, Томас не має часу. Він дуже нервується, коли пропустить по телевізору хоч одну забиту хокейну шайбу. Може, тому й виходить палити кожні двадцять хвилин, а через кожні тридцять — п’є каву...
На «Форді», мікроавтобусі Люнгарсів, я всю зиму їздила за 50 кілометрів у Ваасу, на курси шведської мови. Переконалася, що скандинави — великі правопорушники і лихачі на дорозі. На обмеження швидкості ніхто уваги не звертає. «Літають», як Шумахери. Поліцію майже за рік бачила один раз — на трасі. Зате, коли мій «Форд» закляк, — на допомогу кинулося, зупинивши свої авта, з десяток водіїв. Узимку аварій тут чимало. То олень на шлях вибіжить, то ще щось. Мені, до слова, восени також перебіг дорогу рогатий здоровило, але, на щастя, я не мчала стрімголов, і він встиг проскочити перед носом мого «Форда».
...Ось і настало літо в Оравайсі. Температура — плюс 12—13. Жанет готується до канікул. Вона любить підносити своїй сім’ї сюрпризи з несподіваними мандрами. Ванеса помітно підросла. Вона вже не так «сиренить», зате знає «Червону руту». До завершення мого контракту залишилося три місяці, але Жанет дає мені «вільну». Влітку вона не працюватиме, а весь час буде з дітьми. А я займусь «літературною» творчістю. Напишу, наприклад, про шведського фермера, сусіда родини Люнгарсів...

Фінляндія.