У Києві нещодавно відкрилася  студія вогненного живопису.
Одразу за дверима туди потрапляєш начебто в Задзеркалля: зі стелі звисають небачені фігурки тварин, на стінах — дивної форми вази, прозорі кульки, квіти, метелики, маски, жіночі прикраси... Придивляєшся — і не віриш очам: усе це зроблено... із пластикових пляшок!
— У лютому 1999 року приснилося, що в моїх руках розпукується живе листя, — розповідає творець мистецтва вогненного живопису, хазяїн студії Данило Фінько, — а в обід я оплавив над газовою конфоркою маленьку пляшку кока-коли і вийшла... симпатична сільничка! Відтоді очевидна дурість «палити» пляшки не тільки стала для мене і моєї родини захопленням, а й перетворила нашу квартиру на справжній музей! У жовтні того само року відбулася перша презентація нового екологічного мистецтва: адже те, що ми робимо, не лише заощаджує мільйони джоулів на перероблянні пластику, а й зменшує кількість викинутих порожніх пляшок. Це — справжнє просвітління. Тим паче що складні слова «термоусадка», «спінювання» і «кристалізація» — насправді лише назви процесів, що відбуваються з пластиком під час обробки його вогнем. Тільки от пляшок, щоб показати усім бажаючим, як це чудово, не завжди вистачає. Так що наступного разу приносьте з дому. І бажано — не порожню, — сміється він, відкриваючи 2-літрову апельсинову «шипучку», — пригощайтеся, а потім самі спробуєте з неї вазочку зробити. Так заспокоює... справжня магія!
Данило Фінько упевнений, що навіть звичайна пляшка, освячена людським поцілунком, не має перетворюватися на сміття, адже поцілунок — це вогонь. І саме полум’ям Майстер перетворює тару на витвір мистецтва. Крім того, магічна дія, про яку кажуть вогненні живописці, справді дуже корисна для здоров’я людини: адже малорухома медитація, сполучена з увагою, захопленням і творчою роботою мозку, координує внутрішні процеси організму, врівноважує серцебиття і нормалізує дихання. Навіть вихованці інтернату і діти з наслідками поліомієліту із задоволенням втілювали в пластику свої фантазії під час благодійної акції Данила ще 1999 року. Нині на бульварі Лихачова, 5, у квартирі № 61 розташована студія мистецтва вогненного живопису, що служить одночасно і офісом, і аудиторією для навчання, і музеєм. Хоча учнів у Данила поки що небагато, він не втрачає надію вивести справу свого життя на загальнодержавну орбіту.
— У світі нас уже знають, — каже Фінько, — у грудні 2000 року «La peіnture du Feu» — так звучить наша майстерність по-французьки — одержала приз «За оригінальність, відкритість і якість». Галерея, що ми відкрили в Парижі, зацікавила багатьох художників, дизайнерів і скульпторів. А французька столиця бачила на своєму віку всяке!
Як з’ясувалося, саме меру Парижа Данило продав найдорожчий свій витвір — квітку, лінії якої такі досконалі, що вона схожа на сравжню. Ціна ексклюзивного виробу — 1500 євро.
— Хоча їсти хочеться всім і ми намагаємося зробити наше мистецтво прибутковим, повірте: річ не в ціні! — відмахується сучасний Прометей. — Головне, щоб людина хотіла наповнити своє життя формою і змістом і усвідомити, що вона у змозі творити вогненним пензликом з нікому непотрібної речі справжню красу!