«Зберегти територіальну цілісність, збудувати сильну державу, забезпечити достойне життя її громадянам», — такі основні виклики часу бачить сьогодні народний депутат України, перший заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Михайло ЧЕЧЕТОВ (на знімку).

Напередодні 9 Травня він побував на Чернігівщині, зокрема і в нашому Чернігівському районі, де відвідав ветеранів Великої вітчизняної війни, поспілкувався з місцевими жителями, висловив своє бачення суспільно-політичної ситуації в України.

— Михайле Васильовичу, якщо вдатися до історичних паралелей, то сьогодні громадянам нашої держави, як і в 1945-му, потрібна Велика Перемога. Чи ви з цим згодні?

— Думаю, що сьогодні важливо дати відповідь на інше актуальне запитання: а що ж тоді допомогло нашому народу вистояти? Бо, на моє переконання, якби не було переможного 9 травня 1945 року, не було б ані незалежної України, ані нас із вами. То що ж нам тоді допомогло вистояти, перемогти і здобути Велику Перемогу? Одну на ВСІХ. Американська допомога за ленд-лізом — машинами, медикаментами, харчами? Відкриття другого фронту?

Аж ніяк не зменшуючи роль союзників у Другій світовій війні, хочу низько вклонитися ветеранам усього світу, які склали голову в боротьбі за мир. Але варто зазначити, що другий фронт було відкрито не в 41-му році, а вже після розгрому німецько-фашистських загарбників під Москвою, під Сталінградом, на Курській дузі, коли вже майоріла зоря Великої Перемоги. То що ж тоді допомогло нам перемогти? А про це потрібно завжди пам’ятати і ніколи не забувати. Є три головні складові Великої Перемоги — це єдність народу, це єдність влади та колосальна віра людей у свою рідну державу, у свою владу.

Отже, Єдністю і Вірою ми здобули Перемогу в 1945-му; Єдність і Віра допоможуть нам і тепер вистояти в цей складний час, відстояти територіальну цілісність України, зберегти державу, збудувати вільну демократичну країну та забезпечити її громадянам достойне життя.

— Увага всього світу сьогодні прикута до подій, що розгортаються на Донеччині й Луганщині. На вашу думку, в чому основна причина того, що відбувається?

— Так історично склалося, що на території нашої держави проживають представники різних національностей, які розмовляють різними мовами, сповідують різну віру. Тобто народ України різниться за мовою, культурою, ментальністю. Україна багатолика. І це добре, бо в цьому наша сила. І ми маємо це прийняти, а не ламати через коліно один одного, намагаючись когось підлаштувати під себе. Ось чому вибухнув Схід: люди не сприймають бажання когось запровадити на цій землі спосіб життя, відмінний від усталеного і для них зрозумілого.

З другого боку, ми різні, але ми одна велика родина. Я доволі часто наводжу цей приклад: на руці п’ять пальців, і мізинець ніколи не буде великим, але удар по кожному пальцю однаково болючий. Бо це пальці однієї руки. Це треба розуміти, коли йдеться про людей, які мають різні погляди на релігію, мову, культуру. Коли комусь некомфортно в такій державі, він почувається зайвим родичем. Маємо поважати права кожного — я ваші, а ви мої. Тобто коли половина країни розмовляє українською мовою, а друга половина — російською, то варто розглянути питання двох державних мов. Такі приклади у світовій практиці є, хоча б Швейцарія. Вирішимо мовне питання — раз і назавжди позбудемося спекуляцій у цій болючій сфері.

На жаль, відшукалися екстремісти, котрі намагаються паразитувати на болючих питаннях нашого народу. Нас намагаються нацькувати одне на одного, втягнути у братовбивчу війну. Свого часу я служив у прикордонних військах, я знаю що таке автомат Калашникова. Вдумайтеся лишень, що коїться: у молодих солдатів голова йде обертом, бо всі ці роки їх виховували на прикладах Великої Вітчизняної війни, їхні діди в одному окопі стояли на смерть, прикривали один одного і разом перемагали лютого ворога, захищаючи рідну землю. А сьогодні їхні онуки мають воювати і вбивати один одного. Це велика провина всіх державних діячів і політиків, які довели країну до такої трагедії.

— Ваш «рецепт» для хворого суспільства...

— ...Щоб очільникам держави, політикам і всім нам вистачило мудрості зберегти країну й виконати соціальне замовлення, соціальний наказ жителів і Західної, і Східної України: зберегти державу, повернути народу те, що в нього забрали, — мир, спокій, взаєморозуміння, політичну стабільність. Коли країна не розриватиметься на шматки, можна гуртом братися за будь-що і розв’язувати будь-які проблеми на користь людям.

— Які уроки маємо винести всі ми з того, що відбувалося в Україні останнім часом?

— По-перше, будь-яка монополія, враховуючи й монополію влади, призводить до загнивання, бо вірогідність помилок при монополії вельми висока. Тож більше повноважень потрібно надати регіонам. А для цього якнайшвидше треба внести відповідні зміни до Конституції, де чітко прописати механізми децентралізації влади, передачі реальних владних повноважень в регіони, виборності керівників областей і районів, а не призначення їх із Києва, формування бюджету знизу з урахуванням реальних потреб місцевих громад.

По-друге, нещадна боротьба з корупцією на всіх рівнях, починаючи з вищих щаблів державної влади.

І насамкінець. Коли події розгортаються еволюційним шляхом — змінюється влада, політичне керівництво країни — не руйнуються основи держави. На жаль, ми вкотре змінюємо все за методом «до основанья, а затем...». В такому разі приходить нова влада, але державна конструкція під нею вельми хитка: правоохоронна, судова та інші системи деморалізовані, механізми державної влади майже зруйновані. Як наслідок, країна впадає в глибоку економічну і політичну кризу. Втрачається темп соціально-економічного розвитку. Настають безробіття і зубожіння широких верств населення. І тоді більша частина громадян цього не сприймають.

Тому вельми хочу, щоб у нашій державі це була остання спроба революційної зміни влади, а далі ми рухалися еволюційним шляхом. Адже будь-яку владу можна поміняти після виборів, не порушуючи фундаменту держави. Сьогодні ми це починаємо поступово розуміти. На жаль, за це запізніле розуміння народ заплатив дуже велику ціну, в тому числі людськими життями.

Тому нині головнішого завдання, ніж припинення кровопролиття, загибелі мирних громадян, наших військових, немає. Криваву війну потрібно припинити за будь-яку ціну. Тільки діалог влади з народом. Тільки примирення і порозуміння. Це єдиний шлях до миру і збереження єдиної цілісної Української держави.

Бесіду вела Наталія БУШАЙ.