Світова політична криза, що розгортається через події в Україні, змусила Європу активніше шукати шляхи диверсифікації поставок енергоресурсів.

ЄС передбачив на інфраструктурні проекти в енергетику 5,8 мільярда євро на період 2014—2020 років. Цього тижня Єврокомісія повідомила про виділення перших 750 мільярдів євро з цієї суми. Йдеться про фінансування газо- і нафтотранспортної систем, електромережевого господарства для розширення можливості поставок енергоносіїв між країнами.

Україна теоретично також може розраховувати на частину цих грошей. Плани з продовження нафтопроводу Одеса—Броди в Польщу для поставок каспійської нафти до Європи знову стали актуальними. У квітні міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан повідомив про поновлення переговорів з цієї теми.

Не випадково заступником голови правління «Нафтогазу України» призначено Олександра Тодійчука. На посаді керівника «Укртранснафти» 11 років тому він активно просував створення системи Одеса—Броди—Гданськ. Вона дасть змогу поліпшити ситуацію із транспортуванням нафти по трубопроводах України. За останні п’ять років після зміни команди «Укртранснафти» обсяг прокачування впав з 38,5 до 17,5 мільйона тонн.

Водночас експерти вказують на неузгодженість дій всередині України з питання майбутнього нафтотранспортної системи. На тлі переговорів про її використання в інтересах ЄС із трубопроводів починають викачувати нафту. За інформацією «Інтерфакс-Україна», у квітні «Укртранснафта» закачала на Кременчуцький НПЗ 174 тисячі тонн своєї сировини. У травні загальний обсяг постачання сягне 240 тисяч тонн за ринковою вартістю 180 мільйонів доларів.

Від кінця 2013 року компанія просуває ідею викачати із системи 1,3 мільйона тонн нафти для переробки на НПЗ. Однак через значні ризики дозволів на таку операцію ніхто не давав.

«Якщо використовувати цю нафту, то Україна залишиться без стратегічної сировини. З точки зору національної безпеки таке рішення має ухвалюватися на рівні держави», — пояснював директор науково-технічного центру «Психея» Сергій Сапегін. «Рано чи пізно Одеса—Броди почне працювати в прямому або реверсному режимах. Навіщо знову купувати і закачувати нафту? Не бачу сенсу», — коментує колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Експерти нагадують історію продуктопроводів України. Після викачування з них дизпального труби просто порізали на металобрухт. Така само доля може спіткати і нафтопроводи.

Міненерговугілля пообіцяло розібратися в ситуації. У відомстві повідомили, що «Укртранснафта» зверталася із проханням про витиснення технологічної нафти з окремих ділянок трубопровідної системи. «Однак на сьогодні Кабінетом Міністрів України та Міненерговугілля рішення про узгодження витиснення технологічної нафти не приймалося», — зазначається в повідомленні міністерства від 8 травня. За неофіційними даними, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заборонив відкачування технологічної нафти.

Олександр Тодійчук пояснював, що «труба без технологічної нафти не вважається нафтопроводом». На його думку, рішення про переробку цієї сировини неможливе без висновків спеціальної комісії із представників уряду і РНБО, незалежних експертів. «Просто вилучити нафту без усяких комісій — це, швидше, схоже на саботаж, як військову техніку залишити не заправленою», — підкреслив він.

Одним із важливих питань залишається ціна нафти, за якою її здаватимуть на переробку. Адже свого часу її закуповували по 50 доларів за тонну (90-ті роки), а нині коштує 750 доларів. «Якщо передати нафту за закупівельною ціною, а потім продати перероблені нафтопродукти за ринковою вартістю, то вигода для учасників операції становитиме сотні мільйонів доларів», — сказав директор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн. Він не виключає, що таку схему вже запущено. «Необхідно провести інвентаризацію нафти в трубопроводах. Я не виключаю, що в третині випадків її там просто не буде», — сказав експерт.

Фахівці вважають, що необхідно створити міжвідомчу комісію, яка провела б аудит нафтопроводів на предмет вмісту нафти та її якості, а згодом виробила рекомендацію з подальшого використання системи. 

Цілком очевидно, що деякі ділянки справді не матимуть перспективи, тоді як інші в майбутньому допоможуть у відновленні нафтопереробної галузі і транзитного потенціалу України.