Анатолій Вовк пройшов не одну війну. Першою була афганська, коли у 1982-84 роках йому довелося виконувати інтернаціональний обов’язок, а за два роки після повернення додому в його життя увірвалася інша «війна» — з розбурханим мирним атомом. Коли у 1986-му сталася аварія на Чорнобильській АЕС, Анатолій Антонович служив в Артемівську на Донеччині. 9 травня приїхав до Києва на парад, але так і не взяв у ньому участь: його разом з іншими військовими відправили з Хрещатика просто в «пекло» — на зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС.
«Тоді ні в кого не було досвіду ліквідації подібних аварій, і великі начальники приймали правильні та неправильні рішення. Але на першому етапі і цивільні люди, і військові виконали свій обов’язок», — пригадує Анатолій Вовк, нині генерал-майор запасу, голова комітету «Інваліди Чорнобиля» при Союзі «Чорнобиль України», голова Київського міського відділення Всеукраїнської асоціації «Афганці Чорнобиля».
Загалом у ліквідації аварії на ЧАЕС брали участь близько 5 тисяч колишніх воїнів-афганців. А об’єднатися їх у громадські організації змусило далеко не розкішне життя. Найболючішими для тих, хто віддав за фатальні помилки держави найцінніше, — своє здоров’я, нині є проблеми медичного обслуговування, пенсійного забезпечення і житла. І просять вони тепер від держави не принизливих пільг, а гідного ставлення і поваги. І у цьому, за словами А. Вовка, відчувають розуміння керівництва українського парламенту, і особливо Голови Верховної Ради Володимира Литвина.
А. Вовк учора був одним із величезної когорти шанованих людей, котрим від імені українського парламенту Перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк вручив найвищі відзнаки ВР — Почесні грамоти і Грамоти Верховної Ради. Серед нагороджених були виробничники, депутати місцевих рад, журналісти, керівникам громадських організацій.
