...Протистояння між громадою Сум і місцевою виконавською владою наблизилося до точки кипіння наприкінці жовтня минулого року — незадовго до першого туру президентських виборів. Попри поголовно задіяний нею адмінресурс, кинутих у бій тисячі донецьких «виборців-туристів», стара влада відчувала неминуче наближення своєї кончини. Тож, аби відтягнути її якнайдовше, вдалася чи не до останньої спроби: вирішила «присмирити» сумську опозицію, на бік якої на той час уже перейшло більш як 80 відсотків мешканців обласного центру. Задля цього за тиждень до першого туру виборів виконком Сумської міськради надіслав до Зарічного районного суду Сум заяву з вимогою «обмежити проведення мітингів і зборів, заявлених виконкому громадянами обласного центру з 29 жовтня до 14 листопада 2004 року...». Вердикт суду був прогнозованим: суд заборонив проведення заходів, ініційованих громадою. Так місцева Феміда своїми руками спробувала загнуздати свободу.
Однак, незважаючи на тиск з боку можновладців, за честь і гідність сумчан рішуче вступився Апеляційний суд Сумської області. Першою голос на захист прав громадян на безперешкодне волевиявлення на мітингах і демонстраціях наважилася подати судова палата з цивільних справ обласного Апеляційного суду, яка, скасувавши рішення місцевого суду, фактично благословила сумчан на спротив корумпованій сумській владі. Так, з її легкої руки, у найгарячіші дні листопадового протистояння сумський «майдан Незалежності» збирав на мітинги протесту до 40—50 тисяч сумчан, чим зробив вагомий внесок у загальну перемогу «помаранчевої революції».
Відтоді, на жаль, обласному Апеляційному суду довелося скасовувати ще майже півтора десятка аналогічних рішень. Чому «на жаль»? Бо таких запопадливих служителів Феміди, як у Зарічному суді, котрі розпоряджалися свободою суспільства і громадян за підказкою згори, на Сумщині — хоч греблю гати.
Узяти хоча б вердикт Роменського міськрайонного суду, який у серпні минулого року заборонив похід студентів до Києва й тим самим розв’язав руки правоохоронців для протизаконного застосування сили проти демонстрантів. Хоч як прикро, але всі вчорашні «поборники» Свободи і Закону у суддівських мантіях й досі залишаються на своїх теплих місцях. Не секрет: право і надалі вершити правосуддя їм забезпечила власна мімікрія — поголовне «перефарбування» у помаранчевий колір. І хто може дати гарантію, що завтра, на знак «вдячності», при винесенні вердиктів «принципові» служителі правосуддя керуватимуться Законом, а не телефонними вказівками новоспечених «сюзеренів»?
 
 
Сумська область.