Парламентські слухання 22 червня
Своєрідною сумною, але дуже реалістичною прелюдією до слухань на тему «Стан і перспективи євроінтеграції України і її участі у формуванні ЄЕП» стало провальне голосування за низку законопроектів з приводу СОТ і Погоджувальна рада керівників фракцій за участю урядовців, де «утрясали» ці проблеми. Треба було бачити, як після чергового «ненабрання голосів» за черговий документ радо потирали руки не лише відверті політичні опоненти, а й «перефарбовані помаранчеві лиси». Мовляв, оце вам «дорожня карта».
Про пройдену дорогою до Європи дистанцію учасники слухань мали можливість довідатися ще до їх початку із інформаційних матеріалів Кабміну. З одного боку, ЄС не може не визнати позитивні демократичні зрушення в Україні, зокрема, щодо свободи ЗМІ, зміцнення громадянського суспільства, що істотно наближає нашу державу до виконання політичних копенгагенських критеріїв. А з другого — через внутрішні негаразди, пов’язані з розширенням Євросоюзу, сумніви у незворотності демократичних перетворень в Україні, низку зовнішньополітичних чинників держави — члени ЄС у переважній більшості не готові визнати наші прагнення до членства у своєму Союзі. Це — гірка правда для тих, хто шукає місце Києва під європейським сонцем. Затятим «єепівцям» також від того несолодко, бо, як сказано в урядовому документі, положення про створення митного союзу в рамках ЄЕП, координацію економічної чи соціальної політики, а також делегування Україною частини її суверенних повноважень єдиному регулюючому органу в «ЄЕПівських» рамках суперечить європейській інтеграції України.
Мізкуючи над проектом ЄЕП, економісти Києва і Москви дедалі помітніше безсило розводять руками і апелюють до мудрості політиків. Міністр економіки Сергій ТерьохІн (на знімку) під час слухань заявив, що в разі незгоди російської сторони (у складі Групи високого рівня) з першочерговістю створення зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень, долю проекту на ім’я ЄЕП віддадуть на відкуп президентів України і Росії. А ми ж розуміємо, що обом лідерам «посидіти так тепленько», як це вміли, наприклад, наші попередні президенти з Борисом Єльциним, сьогодні не вдасться. Тим паче після заяви з парламентської трибуни представника нашого зовнішньополітичного відомства Антона Бутейка про готовність брати участь у реалізації проекту лише в рамках, що не суперечать нашій Конституції, у зв’язку з чим готуються скерувати до Конституційного суду угоду по ЄЕП і концепцію його формування. Водночас маємо заяву того самого 
С. Терьохіна про те, що «абсолютно всі» питання з приводу надання Україні ринкового статусу узгоджені з ЄС і затримка лише за тамтешніми бюрократичними процедурами.
Противники і прихильники нашої ходи «на Захід з повернутою на Схід головою, або на Схід, оглядаючись на Європу» мали нагоду відвести душу, оперуючи більше політичними емоціями, аніж конкретними розрахунками. Обидві сторони мали б розсудити винесені у заголовок слова одного із депутатів-євроінтеграторів Олега Зарубінського і низку поміркованих пропозицій учасників слухань стосовно майбутнього поступу української держави. Чи розсудили — судитимемо з того, які політичні азимути накреслять нам політики. Хочеться вірити, що це залежатиме лише від нашої потреби підставити сонцю (у розумінні погріти) те чи те місце державного тіла. Пригадуєте старе, але дуже географічно точне: «Якщо їдеш на Кавказ, сонце світить прямо в око, якщо їдеш у Європу...».