Сьогодні відбудуться парламентські слухання на тему: «Стан і перспективи євроінтеграції України та її участь у формуванні Єдиного економічного простору».
Як зазначив Ігор Шурма (фракція СДПУ(о), один із ініціаторів обговорення, слухання пропонувалися задля проведення суспільного діалогу: що потрібно Україні —ЄС чи ЄЕП?
«Рано чи пізно Україна буде в європейському просторі, — сказав в інтерв’ю «Голосу України» народний депутат. — Вона повинна увійти туди рівноцінним партнером, а не як донор інтелектуального ресурсу. Для того, щоб це зробити красиво, ми повинні стати кращими у всіх відношеннях. Це можна здійснити через Єдиний економічний простір. Але з розумом. Тому дуже важливо показати Президенту, що там наші інтереси, і ми не маємо права їх не бачити. І, звісно, цей діалог нам потрібен, щоб ми обмінялися думками з фахівцями, експертами. А головне — почули один одного».
Згідно з останніми опитуваннями Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова і Київським міжнародним інститутом соціології «повністю згодні» або «швидше згодні» з думкою, що Україна мусить вступити до Євросоюзу половина опитаних. А прихильниками ЄЕП виявилися 63 відсотки. (До речі, у лютому, за даними фонду «Демократичні ініціативи» і КМІС, 44 відсотки респондентів підтримували інтеграцію у Європу, 58 — у ЄЕП).
Ще на початку року нова влада стверджувала: нам потрібна Європа, а ми — Європі. Нас чекають. Однак «помаранчева» ейфорія минула, від революційної доцільності запахло нафталіном. А нова Європа не поспішає відкривати свої двері. До того ж обіцяного економічного прориву не сталося. Мало того, звіти стали, м’яко кажучи, не такими оптимістичними, а інвестиції — вдесятеро меншими. Криза нафтова. І вже говорять про газову.
Однозначно: Україна має навчитися поважати себе, досягти високих стандартів життя. Стати рівним партнером, а не сировинним чи привабливим людським ресурсом. Як влучно сказав Голова Верховної Ради Володимир Литвин: Україна повинна не шукати ворога, а співпрацювати у будь-якому напрямі в національних інтересах, щоб досягти якісної зміни політичних, економічних і соціальних стандартів життя. Тоді нам не треба буде лобі.
