Виступ Голови Верховної Ради України В. М. ЛИТВИНА на Петербурзькому міжнародному економічному форумі
14 червня 2005 року, місто Санкт-Петербург, РФ
Шановний пане Голова!
Шановні учасники Форуму!
Шановне панство!
Вітаючи учасників 9-го Петербурзького міжнародного економічного форуму, хочу відзначити, що своєю участю у Форумі ми демонструємо бажання і прагнення будувати наше майбутнє разом.
Відійшов у минуле час лінійних стратегій і вікових політичних традицій. Співдружність Незалежних Держав пережила багато криз і розчарувань.
Від спроб реінтеграції ми з неминучістю прийшли до розуміння необхідності нових інтеграційних проектів з урахуванням зміненої економічної реальності, динамічних соціо-культурних і демографічних процесів, переосмислених національних інтересів. Наше спільне завдання — знайти нові шляхи для спільного розвитку, і в такий спосіб гідно відповісти на виклик «епохи перемін».
Українська нація, здобувши державну незалежність, болісно розлучалася з романтизмом швидкого відродження на основі економічної самодостатності. Не менш болісно було вивчено уроки неможливості повернення в минуле.
Сьогодні ми твердо знаємо: Україні потрібна ефективна національна стратегія, яка —
по-перше, дасть змогу підвищити виживання і запас міцності національної економіки перед лицем наростаючих геоекономічних загроз і нестабільності міжнародної системи;
по-друге, вкаже соціально прийнятні шляхи переходу від діючої сировинної і енергозатратної моделі української економіки до моделі випереджувального економічного розвитку;
по-третє, забезпечує нові соціальні стандарти життя, підвищує матеріальний добробут громадян і кардинально змінює соціально-психологічний клімат у суспільстві;
по-четверте, враховує певну обмеженість національного суверенітету в умовах глобалізації світу, інтернаціоналізації бізнесу, інтенсивної регіональної інтеграції.
Упевнений, що схожі завдання національного розвитку вирішують і наші партнери по СНД.
Запоруку успішного подолання смуги іспитів ми бачимо у синхронності соціальних, політичних та економічних змін. Насамперед Україна шукає свій рецепт модернізації політичної системи, покликаної забезпечити демократичні й легітимні механізми формування та функціонування державної влади.
Ми виходимо з того, що в процесі Конституційної реформи необхідно:
по-перше, задати конституційні й інституціональні умови, що забезпечують формування ефективної виконавчої влади і сучасної моделі держави;
по-друге, відійти від загроз, що несе в собі авторитаризм, безвідповідальний парламентаризм радянського зразка чи влада олігархії;
по-третє, перебороти політичний синкретизм законодавчої, виконавчої і судової влади;
по-четверте, оформити і збалансувати багатомірний політичний простір, у якому своє місце повинні знайти державні інститути, політичні партії, громадська думка, незалежні ЗМІ, права людини і громадянина.
У цьому контексті ключовим є питання розвитку системи місцевого самоврядування. В українському суспільстві і серед представників політичного класу є розуміння того, що суверенітет країни неможливий без суверенітету територіальної громади.
Курс на модернізацію політичної системи ми розглядаємо як базову умову, за якої вдасться досягти соціального консенсусу в питаннях структурних перетворень в економіці. Місце валових показників мають зайняти показники якості життя, індексу людського розвитку, стану навколишнього середовища, технологічного рівня виробництва.
Україна стоїть перед необхідністю другої хвилі реформ.
До головних пріоритетів структурних перетворень економіки слід віднести:
— корекцію наявної моделі економічного зростання;
— підвищення енергетичної безпеки і створення умов для відновлення України як нетто-експортера електроенергії;
— формування інфраструктури, що забезпечує розкриття інноваційного потенціалу країни;
— зміцнення і розвиток фінансової системи, що дасть можливість нарощувати рівень капіталізації української економіки й окремих територіальних громад.
Головною спільною економічною проблемою для наших країн залишаються технологічна відсталість, зношеність основних фондів, нестача ресурсів для модернізації, низька конкурентоспроможність. Ми стрімко наближаємося до рубежу, за яким у нас не буде вибору, — або кардинальне технологічне відновлення, або ланцюгова реакція техногенних катастроф. Але за розумної і взаємовигідної інтеграції наших ресурсів, координації стратегій національного розвитку є можливість перетворити вирішення цієї проблеми на новий імпульс, каталізатор прискорення економічного зростання.
Для цього насамперед дуже важливо осмислити ситуацію на всьому пострадянському просторі, що об’єктивно вступив у період політичної нестабільності, пов’язаної, головним чином, зі зміною політичних еліт, а також спробами змінити державно-політичну систему, наблизивши її до європейських моделей.
Ми це дуже добре відчули на власному досвіді і розуміємо, що період нестабільності може бути досить тривалим і привести до спроб економічної експансії на пострадянський простір.
Відкритість економіки призводить до того, що ми починаємо втрачати позитивний баланс у зовнішньоекономічних відносинах. З початку 2005 року темпи зростання імпорту товарів почали випереджати темпи українського експорту. Погіршилася структура зовнішньої торгівлі — експорт продукції машинобудування скоротився на 35%, а металургійної продукції зріс на 31,5%.
Питома вага 25 країн Європейського союзу в загальному обсязі українського експорту зменшилася з 34,6% до 28,4%, Америки — з 6,0% до 4,8%. Водночас питома вага експорту в країни СНД зросла з 25,0% до 27,8%, у тому числі до Росії — з 16,2% до 18,4%.
Прямі іноземні інвестиції за січень—квітень 2005 року становили 314 млн. дол. проти 485 млн. дол. за відповідний період минулого року, тобто зменшилися на 35%. Швидшими темпами скорочуються інвестиції в основний капітал, а зростають — у сферу торгівлі.
Стратегічно важливо, як показує наш досвід, у цій ситуації не допустити руйнування промислового потенціалу, посилення експлуатації природних багатств і людського капіталу.
Для цього потрібно займати не оборонну позицію, а інтегрувати можливості наших країн у загальносвітові процеси.
У цьому зв’язку — ще один висновок, на який хочу звернути вашу увагу.
Інтеграційні процеси в СНД украй важливі для України. Але реалізація своїх інтересів і багатомірне співробітництво з учасниками Співдружності є лише частиною ефективної національної стратегії із входження у міжнародний поділ праці, де євро-азіатський ринок — його невід’ємна частина.
З огляду на досвід та уроки минулого, хочу висловити переконання, що СНД, як організація, може знайти другий подих і перетворитися на міжнародну організацію принципово нового типу.
Передусім майбутнє СНД залежить від того, наскільки адекватні й глибокі наші уявлення про майбутнє світу і про ту роль, яку покликані зіграти нові незалежні держави.
Мені уявляється, що СНД майбутнього — це Співтовариство Незалежних Держав, котрі прагнуть реалізувати власні проекти національного розвитку, максимально використовуючи при цьому можливості міжнародної інтеграції і регіональної кооперації. З «інструмента розлучення» СНД має перетворитися на інноваційний проект, націлений на формування нової матриці міждержавних відносин як усередині Співтовариства, так і у світі.
Сьогодні простір СНД став більш багатомірним і багаторівневим, і з цим не можна не рахуватися. Наші держави стали багатшими на нові міжнародні зв’язки, беруть участь у мережі регіональних організацій по всьому периметру Співдружності. І всі ці зв’язки —невід’ємна частина нових національних стратегій країн СНД.
Саме в цьому контексті формується запит на функцію модератора, здатного організувати стратегічну комунікацію нових регіональних і міжрегіональних зв’язків.
На мій погляд, країни—учасниці СНД зацікавлені розвивати співробітництво в декількох площинах:
— спільний ринок товарів, капіталів, робочої сили і послуг на основі зони вільної торгівлі. І тут роль локомотива може виконати ЄЕП;
— спільний енергетичний простір, на основі взаємовигідної колективної стратегії держав, які видобувають енергоносії, і транзитних держав;
— формування спільного науково-технологічного простору, простору соціо-культурних інновацій і випереджального економічного розвитку;
— спільний гуманітарний простір, простір єдиних стандартів правової і соціальної захищеності, незалежно від того, в якій країні СНД наші громадяни народилися й на даний момент проживають, здобувають освіту чи працюють;
— участь у проектах, пов’язаних з розширенням єдиного європейського економічного і політичного простору на Схід.
Ми повинні бути готові до співробітництва в умовах міжцивілізаційного діалогу, оскільки унікальність СНД — у її полікультурності та багатонаціональності. Нам належить вирішити непросте завдання — зібрати осколки радянської цивілізації у нове міжцивілізаційне співтовариство. Тому розвиток міжцивілізаційного діалогу і трансконтинентального співробітництва по лінії Європа—Азія, Північ—Південь може стати ще однією важливою місією оновленої СНД.
Шановні учасники Форуму!
До складу організаторів Форуму входить Рада Міжпарламентської асамблеї держав—учасників СНД. У цьому зв’язку вважаю важливим і актуальним порушити питання про цілі та завдання, які може реалізовувати Міжпарламентська асамблея Співдружності.
На мій погляд, Міжпарламентській асамблеї необхідно повернути функції інкубатора й ініціатора нових ініціатив.
Парламентами наших держав нагромаджено неабиякий політичний капітал міжнародних контактів. Приміром, Верховна Рада України плідно працює у форматі міжпарламентських зв’язків із країнами ЄС, Чорноморського економічного співтовариства, країн Центральної Європи і Балтії. Співробітництво по осі національних парламентів і міжпарламентських асамблей потрібно поставити на системну основу.
Крім того, Міжпарламентська асамблея СНД могла б стати політичним провайдером для тих проектів і ініціатив, що виникають на рівні суб’єктів бізнесу і неурядових організацій, що представляють інтереси наукових, культурних, релігійних, молодіжних співтовариств наших країн.
Упевнений, що ці напрями будуть продуктивні й корисні для наших держав і народів.
Шановні добродії, колеги!
Петербурзький форум довів свою актуальність і перетворився на ефективний комунікативний майданчик для політиків і експертів країн-учасниць. Діапазон проблем, що регулярно виносяться на обговорення, широкий. Мені видається важливим і актуальним винесення на наступний, 10-й Петербурзький форум проблеми співробітництва країн ЄС і СНД у рамках проекту Великої Європи. Переконаний, нам є що обговорювати і пропонувати.
