ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» — одне із найбільших хімічних підприємств України, що володіє монопольним правом на виготовлення таких продуктів, як метанол, оцтова кислота, вінілацетат тощо. «Азот» майже 75 відсотків всього обсягу продукції відправляє на зовнішній ринок. Це насамперед карбамід і аміак.
Сєверодонецькі хіміки, які перебороли економічну кризу, впевнено набирають обертів. Особливо важким був 2000-й, але падіння уникли завдяки стратегії, яку розробила молода команда керівників підприємства.
— Ми тоді зрозуміли дві головні речі, — розповідає голова правління ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» Валентин Казаков (на знімку). — Або ми «сідаємо» на дешеву сировину (природний газ становить тут 80 відсотків усієї сировини), або гарантовано збуваємо продукцію за максимальними цінами. Пробували залучити до співробітництва «Газпром», ТНК, інших виробників, зверталися до банків, однак на той час перспектива нашого підприємство нікого не зацікавила. Тоді зайнялися пошуком інвестора. Щоб реалізовувати всю свою продукцію, має бути світовий трейдер, який піклувався б не тільки про свою кишеню, а й про підприємство, його людей. Ми знайшли такого інвестора.
Варто згадати і 2001 рік, коли «Азот» увійшов у процедуру банкрутства, що деякою мірою стряхнув колектив. Санація, можна сказати, почала його нову історію. Довелося відірвати значну частину непрофільних підрозділів. Ускладнювало і те, що зношеність основних фондів становила більш як 80 відсотків. Йшла мова вже про техногенну і екологічну катастрофи. За планом санації підприємство розділилося на два основні виробництва — ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» і ЗАТ «Поліетилен». З першим — начебто все зрозуміло, а з другим — складніше, оскільки виникла проблема сировини.
Подальшу перспективу «Азоту» його керівник тісно зв’язує з політикою нового уряду.
— Для хімічної промисловості загалом потрібні чіткі правила роботи, — каже Валентин Васильович. —Уряд повинен мати збалансовану політику стосовно тарифів на сировину і залізничні перевезення, інакше у нас буде зовсім нерадісна перспектива. Сьогодні підприємство має інвестиційну привабливість, на нього звертають увагу ті структури, що у важку хвилину відмовилися простягнути нам руку допомоги. Щоправда, інтерес буває різним. Скажімо, деякі люди сьогодні сумніваються в законності акціонування підприємства. Але ми готові відстоювати свої позиції, тому що від цього залежить майбутнє не тільки заводу, а й всього міста.