Ратний подвиг гармаша Андрія Шаповала із запорізького селища Комиш-Зоря відзначений орденами Слави ІІІ ступеня, Вітчизняної війни І ступеня та багатьма медалями. А нещодавно отримав почесну відзнаку Президента України «За мужність».
На дійсну військову службу мого земляка призвали у 1938 році, було йому тоді двадцять років. Служив у окремому артилерійському дивізіоні в Смоленську. Спочатку червоноармієць був навідником, а після закінчення полкової школи молодших командирів керував гарматною обслугою.
Готували артилеристів до боїв із фінами на Карельському перешийку, але з початком Великої Вітчизняної війни частину перекинули на захід. На Березині, під білоруським містом Бобруйськом, було бойове хрещення. Фашисти наступали дуже швидко, й радянським військам довелося відступати на схід. Неможливо забути фронтові дороги Могилівщини та Смоленщини...
...У вересні 1943 року в боях на Курсько-Орловській дузі Шаповала було важко поранено. Додому повернувся інвалідом. Але Андрій Михайлович ніколи не втрачав оптимізму, після війни закінчив бухгалтерські курси, влаштувався на роботу, одружився. Разом з Євдокією Григорівною виховали трьох дітей, а нині бавлять онуків.
Костянтин ПРИЧИНЕНКО.
Куйбишеве Запорізької області.
