Тиждень, що минає, пройшов під знаком дальноприцільних стратегічних рішень. Київський «міні-Давос» — економічний форум з участю Президента України, підписання меморандуму між двома гілками влади про гарантії прав власності, президентський указ про участь України в ЄЕП та багато інших подій — поживний грунт для політичних прогнозів.
Про ідею підписати меморандум між Президентом, парламентом і урядом на тему приватизації Віктор Ющенко офіційно заявив у середу. На погоджувальній раді того ж дня лідери депутатських фракцій і груп жодного одностайного рішення не дійшли. А вже надвечір наступного дня в урочистій атмосфері Маріїнського палацу з келихами шампанського в руках троє перших осіб держави у присутності парламентаріїв та урядовців усміхалися перед телекамерами з почуттям виконаного обов’язку. Щоправда, комуністи, соціалісти, регіонали та есдеки цей захід свідомо проігнорували, називаючи його черговим політичним шоу, а підписаний документ — декларацією, яка ні до чого не зобов’язує.
З другого боку, урочиста церемонія у Маріїнському палаці продемонструвала не лише «зелене світло» потенційним інвесторам, котрі можуть вкладати свої кошти в українську економіку (саме така офіційна версія потреби в меморандумі), а й взаємні сигнали трьох потенційних кандидатів на майбутніх парламентських перегонах. За останні два місяці це була друга (після Тарасової гори) спільна поява перед телекамерами Президента, глави парламенту та прем’єра, котрі вже не раз заявляли про можливість йти на вибори у спільному блоці. Але остаточної відповіді ще не дали.
Для новітньої опозиції цей тиждень виявився не вельми плідним. Спочатку об’єднані есдеки вкотре намагалися заблокувати парламентську трибуну, вимагаючи негайно розглянути й ухвалити створений ними ж законопроект — зміни до Кримінального процесуального кодексу, який дозволяє звільняти з-під варти під поруку не менш як 150 парламентаріїв. Але жодних шансів на ухвалення навіть у першому читанні цей законопроект не мав. Бо, за висловом одного з депутатів під час обговорення у ВР, фактично наділяє народних обранців суддівськими повноваженнями, надаючи їм право самотужки вирішувати, хто правий, а хто винний. З таким само успіхом депутати зможуть «визволити» з-за грат будь-якого вбивцю чи маніяка... Навіщо тоді суди, закони і, зрештою, Конституція?
І наостанок знову про вибори і виборчий закон, який одні хочуть кардинально перекроїти, інші — врегулювати суто технічні моменти, щоб унеможливити фальсифікацію: складання списків виборців, голосування за відкріпними посвідченнями, вдома тощо. У середу погоджувальна рада вирішила під час доопрацювання виборчого закону не зачіпати його політичний бік — насамперед виборчу систему та прохідний бар’єр для партій. І доручила з більш як десяти альтернативних законопроектів створити один узгоджений документ, який, можливо, винесуть на розсуд сесійної зали вже наступного тижня. Для доопрацювання виборчого закону в парламенті діє ще й тимчасова спеціальна комісія. Однак, за словами її співголови Олександра Мороза, депутати з однієї фракції вперто ігнорують засідання ТСК. І хоча Олександр Олександрович не хотів називати, з якої саме, здогадатися дуже просто. А тим часом інші депутати на тій же погоджувальній раді заявили, нібито держадміністрації в регіонах вже отримали вказівки, скільки голосів яка партія має набрати.
