Що стали жертвами обману, люди в Голоскові довідалися випадково.
Але не мовчали. Може, сама назва села зобов’язувала
Зустрілася я із «найголосистішими» у коридорах Кривоозерської райдержадміністрації. Люди прийшли на прийом до голови. Привела їх сюди несправедливість. Точніше, невиконана справедливість. Свою правоту голосківці довели у двох судах. Але рішення судів залишилися лише на папері.
Народ обурення не приховує. У розповідях — біль і розчарування, образа.
— Ми сьогодні не живемо, а виживаємо, — скаржиться молода жінка. Її слова підхоплюють інші.
— У господарстві заробітну плату не видають місяцями. Та й яку? По 30—40 гривень. Про мінімальну і не мріємо. Останнього разу заплатили нам на Різдво. Якби не город та корівки-годувальниці, не вижити.
Неля Володимирівна Васюк, місцева заводіяка і профспілковий лідер, вважає, що винне в усьому реформування часів Кучми:
— Змусили тоді реорганізувати господарства, план спустили, показники довели. А людям нічого до пуття не пояснили. Ми, звичайно, не єдині, хто не розібрався. У підсумку замість хазяїв землі стали найманими робітниками в хазяїна.
Анатолій Молдован згадує, що свого часу господарство було міцним. Ферма, техніка, гарні врожаї. Більш як триста корів було, нині — 16. Невмілі хазяї довели нашу «Україну» до убозтва. Як в анекдоті: був колгосп-мільйонер, а став — мільйон винен. Нехай не мільйон, але сотні тисяч — це факт.
У 2000 році КСП «Україна» реорганізоване в сільськогосподарський кооператив. Працівникам така форма організації здавалася оптимальною. Спільний внесок і загальна діяльність давали непогані результати. І працювали, і питання всі вирішували разом. Але головне, кожний почувався власником.
У такому стані сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» існував півтора року. Але подув черговий вітер сільськогосподарських змін.
«Україну» реформували, «українців»не запитали
Січневі збори 2001 року голосківці пам’ятають. Як їм здавалося, нічого примітного тоді не сталося.
— Приїхало до нас районне начальство, — розповідає Анатолій Молдован. — Колишній голова райдержадміністрації щось казав про перетворення в сільському господарстві, переконував, що прийшов час стати хазяями на землі. То ми і не проти.
Але фактично на зборах людей умовляли проголосувати за ліквідацію кооперативу. Причому в багатослівності загальних фраз уловити суть було складно, а юридичним тонкощам селяни не навчені. Просто споконвіку вкоренилася звичка вірити владі. От і проголосували, не знаючи за що. Треба — значить треба.
Загалом, правдами-неправдами, але саме з тих нещасливих зборів кооператив «Україна» наказав довго жити. Замість нього народилося на світ фермерське господарство з однойменною назвою.
— Нам пояснили, — каже мешканець села Анатолій Дмитренко, — що перетворення нікого не торкнуться. Збережеться наш статус власників майна кооперативу. Все як було, так і залишиться. Зміниться лише назва.
Але така наївність обернулася для жителів Голоскова тим, що фактично вони позбавилися права власності. Не розуміли селяни, що їхнє колективне майно легко і просто перейшло в приватну власність однієї(!) людини — голови фермерського господарства Руденко Лариси Семенівни.
Моє краще,ніж наше
Лариса Семенівна навряд чи була така наївна. В усякому разі, постаралася якомога швидше оформити статут нового господарства, підготувати необхідні документи і нарешті стати власницею полів і тракторів. Не могла не знати грамотна Лариса Руденко про те, що припинення діяльності кооперативу відбувається тільки шляхом його реорганізації, тобто злиття, поділу, виділення, перетворення чи ліквідації. Але ніяк не шляхом перетворення кооперативу в одне фермерське господарство, коли колективне майно двохсот осіб переходить у приватну власність однієї.
Пізніше в судовому засіданні було встановлено, що оригінал протоколу тих зборів був підписаний лише Руденко. Хоча головував там Петрущак, а секретарем була Кіндрицька. Але їхніх підписів на оригіналі немає. Немає і заяв членів кооперативу про вихід з нього, як і заяв про вступ у знову створене господарство. Не було публікацій у ЗМІ про ліквідацію кооперативу, не складено передавальний і розподільний баланс, не повернуті майнові і земельні паї.
Про такі «дрібниці» в поспіху забулося. Але не забула глава фермерського господарства про майно. Як встановив Вознесенський міськрайонний суд, 2 липня 2001 року Руденко одержала майна СГВК «Україна» на один мільйон 300 тисяч гривень для погашення боргів кооперативу. А оскільки була єдиним власником цього майна, вона за всіма законами власності володіла, використовувала і розпоряджалася самостійно. Як? Нікому невідомо. Адже така організаційна форма, як фермерське господарство, не припускає загальних зборів і звітів про свої дії.
Сьогодні не визначено правовий статус млина, техніки, автотранспорту, зернового складу, пилорами, мікроавтобуса загальною вартістю в 678801 гривню. Це майно не було включено до складу того, що підлягало розпаюванню. А виходить, селянам з нього нічого не належить.
У цій справі багато плутанини. Але вона саме і доводить, що так звана реорганізація відбулася безчесно і протизаконно. Наприклад, під час державної реєстрації фермерського господарства «Україна» був привласнений той само ідентифікаційний код, що і СГВК. Збігаються усі до єдиної цифри. Суд визначив, що документи, котрі подала Руденко для реєстрації, фіктивні. Тобто можна вважати, що реєстрація відбулася за підробленими документами. Чого варті лише два статути одного підприємства. Один документ затверджений як статут селянсько-фермерського господарства «Україна». Другий — за тією само датою, з тим само змістом, але вже статут фермерського господарства. Загубилося слово «селянсько», як загубилися в цих реорганізаціях і самі селяни.
Про те, що їхні права були порушені, голосківці довідалися випадково. У січні 2003 року Василь Гомонюк звернувся до місцевого суду із приводу поновлення на роботі. І під час судового розгляду виявилося, що змінено організаційно-правову форму господарювання кооперативу «Україна». Він і розповів односельчанам, що їх обдурили на тих само зборах.
Обурені цією обставиною сім жителів села подають у Вознесенський суд позов на ФГ «Україна», Кривоозерську райдержадміністрацію і Л. Руденко. Вимога — визнати недійсними установчі документи фермерського господарства і скасувати їх державну реєстрацію.
Суд цілком задовольнив вимоги позивачів і вирішив визнати недійсним і скасувати установчі документи ФГ «Україна». Скасував суд і державну реєстрацію господарства Кривоозерською райдержадміністрацією.
Не погодившися з цим рішенням, Лариса Семенівна апелювала до суду вищої інстанції. Але і там її скаргу відхилили, а рішення Вознесенського міськрайонного суду залишили без змін. Один з аргументів Руденко — про пропуск терміну позовної давності — суд визнав поважною причиною. Адже селяни про порушення їхніх прав довідалися тільки після справи Гомонюка. Саме тоді з’ясувалося, що власником і засновником господарства є одна Руденко, а не члени кооперативу, як вони вважали раніше.
Але жодний суд, виявилося, не указ для місцевої райдержадміністрації. Її голова, Борис Коловоротний, зустрічаючись зі скаржниками, повторював одну-єдину завчену фразу: «Я — гарант Конституції і відповідаю за район». На жаль, Борис Леонтійович абсолютно не володіє ситуацією і цілком покладається на своїх підлеглих. А підлеглі в особі працівника юридичного відділу трактують рішення суду по-своєму. У результаті замість запропонованого судом зобов’язання скасувати установчі документи фермерського господарства в місцевій газеті з’являється оголошення про його ліквідацію. Причому главою ліквідаційної комісії призначено ту само Ларису Руденко.
Люди вкрай стурбовані цією ситуацією. Вони упевнені, що все їхнє майно просто піде з молотка. Річ у тім, що настав час розплачуватися за банківськими кредитами. Платити немає чим. І банк, звичайно, із задоволенням забере майно фермерського господарства, яке фактично належить членам кооперативу.
Хоча за чинним законодавством справа могла бути вирішена раніше й простіше.
Свою подальшу долю голосківці визначили самостійно і вже остаточно. На загальних зборах трудового колективу в травні цього року вони одноголосно ухвалили відновити діяльність СГВК «Україна». Затвердили склад правління, обрали голову — Валентину Гомонюк.
Але і це колективне рішення не набуло дії. Мешканці села вважають себе членами кооперативу, а офіційно поки що підприємство в Єдиному державному реєстрі не поновлено. Кажуть, все можна вирішити миром, «полюбовно», якщо буде згодна друга сторона, тобто глава фермерського господарства. Поки що згоди немає. І від одного запису в Єдиному реєстрі залежить не тільки майно кооперативу, а й доля його пайовиків. За свою правду люди готові боротися. Налаштовані рішуче. Обіцяють дійти до Києва, а відчайдушні заявляють, що захищатимуть своє добро з вилами. Не хотілося, щоб справа дійшла до крайнощів.
Миколаївська область.
КОМЕНТАР ЮРИСТА
Людмила ДІдурик, адвокат колегії адвокатів Оболонського району Києва:
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» у разі ухвалення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
І державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів, вносить до Єдиного державного реєстру запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів та повідомляє про це органи статистики, державної податкової служби, Пенсійний фонд та фонди соціального страхування. Зараз мною запропоновано членам СГВК «Україна» звернутися із заявою до суду із скаргою на дії державного реєстратора та голови адміністрації з вимогою зобов’язати їх виконати рішення суду, оскільки обидві посадові особи відмовляються це зробити через те, що їм незрозуміло, як саме виконувати рішення.
