Ніна Смаглюк — сільський голова з Дібрівська (Рівненська обл.), у листі до редакції пише: «Змусила мене звернутися до газети за захистом своїх прав, честі і гідності зухвала поведінка та упередженість голови Зарічненської РДА Павла Мельника, який 23 березня 2005 року після засідання районної сесії сказав мені зайти в кабінет. Коли я зайшла і привіталася, він одразу обізвав мене. Писатиму дослівно, бо це ранило мені душу, морально вбило. «Ну що, б.., що ти там у селі погане говориш про мене?» Під час нашої бесіди він мене обізвав так тричі, вибіг із-за столу і декілька разів намагався вдарити по обличчю. Потім почав кричати і вимагати написати заяву на звільнення або звільнити секретаря сільської ради, бо для нього комусь потрібна посада. Я сказала, що звернуся до суду із заявою про захист честі та гідності, але у відповідь почула, що, мовляв, йому суд нічого не зробить, бо він керує районом. І наостанок погрожував, що я ще пожалкую. Після цієї зустрічі мені стало дуже зле і я потрапила до обласної лікарні. Але й навіть тоді відчувала на собі його погрози. У мене взяв пояснення дільничний інспектор, мене викликали в міліцію, телефонували з прокуратури. 16 травня 2005 року відбулася селекторна нарада, де голова РДА П. В. Мельник сказав усім присутнім керівникам району, що проти мене порушено кримінальну справу. Тепер я зрозуміла, що він почав виконувати свої погрози».

Їдемо в район. Просимось до влади на прийом і слухаємо їхню версію конфлікту. 

Павло МЕЛЬНИК, голова Зарічненської РДА: «Особистого упередження до Смаглюк у мене нема. Я з тої сільської ради, де вона проживає. І я бачив, чим вона займалася. Перед виборами їздила із секретарем і директором школи по селу, збирали відповідальних від Януковича і давали їм постійні інструктажі. По-друге, роботи в сільській раді там практично нема. Нуль. Нічого не робиться абсолютно. Я кажу: «Людино добра, напиши заяву та йди у відставку». Було таке. Але було у спокійній обстановці. Люди з села написали на неї скаргу. Десь близько 30 чоловік її підписали. І цю скаргу передали до прокуратури. Тепер порушено кримінальну справу. І там, по-моєму, є припис про корупцію».

Анатолій КРИВОРУЧКО, районний прокурор:

«Кримінальна справа порушена не щодо особи, а за фактом перевищення влади та службових повноважень службовими особами Дібрівської сільської ради за ч.1 статті 365 КК України. Ми встановили і вважаємо, що довели: ці особи, виходячи за межі наданих їм повноважень, здійснювали передвиборчу агітацію».

Ми попросили назвати факти, які вказували б на це, і почули про один: голова сільради влаштувала поїздку 40 чоловік із Дібрівська і Вовчиць на мітинг на підтримку Віктора Януковича до Кузнецовська. До речі, це був день відкриття четвертого енергоблоку на Рівненській АЕС, і на торжествах справді був присутній тодішній прем`єр-міністр України В. Янукович. На заходи з приводу пуску «мільйонника» їхали люди з усіх районів області, а тому резонно запитати прокурора:

— А з інших сільських рад до Кузнецовська їздили?

— Так, їздили з усього району.

— І проти всіх, хто їздив, порушено кримінальні справи?

— Ні. Проводяться перевірки по всіх сільських радах, але до суду доведено тільки цю.

— Чому одна Ніна Смаглюк має відповідати за той захід, на якому була вся область?

— Відповідатимуть і інші, коли їх вину буде доведено.

— Допущені нею порушення були настільки грубі, що ви самі порушили кримінальну справу, чи її ініціював голова райдержадміністрації?

— Він не ініціював, а направив до мене на розгляд звернення жителів села.

— Ви вважаєте, що Ніна Смаглюк справді перевищила свої повноваження, агітуючи за В. Януковича?

— Голова сільради — то в селі цар і Бог, і коли він каже, що будемо цього пана любити — це порушення.

Руслан МЕЛЬНИК, начальник райвідділу внутрішніх справ:

«Кримінальну справу порушували не щодо Смаглюк, а за фактом. Вона перебуває в підслідності прокуратури, і ми виконували доручення прокуратури в ході слідства».

— А корупція, на яку натякав голова райдержадміністрації?

— Ні, таких фактів не виявлено.

Не виявлено. Тим часом про це увесь район знає з вуст голови райдержадміністрації, який необережно висловлюється про людину.

Про той «нуль» роботи, про який говорив голова РДА, і про диктат, у якому звинувачує Ніну Смаглюк прокурор, ми запитали у людей. Адже хто краще, ніж односельчани, знає її і може оцінити її роботу. Перепиняли на сільській вулиці перехожих, зайшли у магазин, амбулаторію.

Але найбільше здивував той, кого село вважає головним опонентом Ніни Смаглюк (мовляв, це він рвався на посаду голови після виборів і заварив оту кашу) — Іван Миколайович Ковтунович, голова сільського осередку УНП, що налічує в селі 12 чоловік. Він недавно очолив СВК «Дібрівське», після того, як цю посаду через кілька днів роботи покинув обраний людьми зоотехнік Василь Шепелевич. Люди в розмовах з нами казали прямо, а інші натякали на його надмірну пристрасть до алкоголю. Зрештою, сам Іван Миколайович назвав себе «спойок» (так на місцевому лексиконі кажуть про п’яниць). Так-от, Ковтунович, який чув у районі про кримінальну справу, живучи в селі і бачачи роботу голови щодня, не припускає, що це справа «про політику».

— Ні-ні, — каже, — це не з політичних питань, а з господарських.

— А чому ж тоді такого листа написали? — цікавимося в І. Ковтуновича.

— Є в нас у селі такі сили — мої члени партії. Кажуть: «Давай знімемо Ніну Василівну». Але я в цьому участі не брав. Коли мене спитали слідчі, чи були переслідування, то я сказав, що були. От мене вона в день виборів переслідувала. Ми зайшли в кафе з братом, узяли пива. А Ніна Василівна підходить: «Іване Миколайовичу, вас просять на дільницю». Звинуватила мене, що я під час виборів агітую за Ющенка.

— А як Ніна Василівна працює?

— Нормально вона працювала. А тепер прикривається невідомо чим. Я їй казав: «Як на виборах, то хватало тобі здоров’я, а тепер раптом хвора».

— Не беріть гріха на душу, Іване Миколайовичу. Перевіряючи скаргу, ми цікавилися станом здоров’я Ніни Василівни, бачили документи. Діагнози там дуже серйозні. А, власне, як тут не захворіти, коли тебе «посилають» у найвищому кабінеті району і звинувачують у всіх смертних гріхах перед усією районною громадою?

— Може, й так. Але нам треба на цій посаді міцну файну людину, мужика, з яким можна було б добре спілкуватися і розв’язувати питання.

— У вас кандидатура є?

— Брат мій менший, Коля. У нього й освіта вища. Зоотехнік. Я сказав про нього голові адміністрації. Але Павло Володимирович сказав, що доки вона на лікарняному, нічого не вирішуватимемо.

Василь ШЕПЕЛЕВИЧ, зоотехнік СВК «Дібрівське»:

— Стільки, як Смаглюк зробила для села, ніхто до неї не зробив. Клуб валився — він тепер у нас, як новий; амбулаторію зробила за євростандартом, сільську раду обгородила, могилки обгородила. У нас в районі ніде нема кращих порядків. А під час виборів ніхто нас ні до чого не примушував. Кого можна примусити в наш час? У селі є 1300 виборців, а каламутять воду 20—30. То такі завжди є, всім не догодиш. Скільки різних виборів було раніше, але це перші, які зробили людей ворогами. І чому воно так?

Андрій СЕРГІЙЧУК, кочегар:

— На мою думку, ця голова зробила більше, ніж усі голови до неї, разом узяті. А за кого голосувати, ніхто не вказував ні мені, ні моїй жінці.

Наталія КОВТУНОВИЧ, завклубу:

— Ця голова дуже багато зробила для села і для людей. А щоб когось змушувала голосувати так чи інак, я такого не чула.

Олександра ШЕПЕЛЕВИЧ, пенсіонерка: 

— Я ніколи не бачила в неї зла на людей. А Іван Миколайович у нас головою вже був. Завше нетверезий. Не треба нам більше такого. Ніна Василівна стільки зробила людям, що її не можна зняти.

Леонід МИХАЙЛОВИЧ, чоботар:

— Мені нема різниці, хто там у сільраді. А на виборах я сам свій вибір зробив — тричі за Ющенка голосував, і ніхто мені нічого не вказував.

Олена МАКАРЧУК, помічник сімейного лікаря:

— Я працюю тут 12 років. При мені чотири голови було, і ніхто й пальцем не поворухнув для ФАПу. Он баба Олександра свідок, що мені взимку, як у ФАПі було холодно, доводилося дома людей приймати. А тепер у нас не ФАП — амбулаторія. Ніна Василівна, як прийшла, зробила. Вона й за голову, і за техроба, і за майстра була. Таких амбулаторій більше ніде по селах нема. Тут 13 чоловік працює: сімейний лікар, стоматолог, помічники лікарів, акушерка, медсестри — дільнична, маніпуляційна, медсестра фізкабінету. Якби її після виборів не стали «з’їдати», в нас би вже лабораторія своя була, можна було б у селі ще й аналізи робити. Ніна Василівна вже обладнання завезла. Виготовила документацію на денний стаціонар і будинок для лікарів. Тепер зі сльозами на очах каже, що втрачено золотий час, бо хто його тепер зробить, як люди роз’їхались на сезонні роботи.

Тетяна СТАДНІК, головний лікар амбулаторії:

— Зверталися ми до голови адміністрації Мельника з проханням посприяти у будівництві денного стаціонару і будинку для лікарів. Нас не почули і не відповіли. Чому ж почули тих, хто на Ніну Василівну написав? Я й сама до Кузнецовська тоді їздила. З доброї волі. Хотілося побачити це місто, я там ще не була. Але мене ніхто не примушував їхати. Просто запропонували. Було це у вихідний день. Ми подивились там концерт, що в цьому поганого? А скільки голова їздила по інших селах сільради. І я з нею. Відвідували одиноких, немічних. Чому ніхто цього не бачить? Завжди вона людям допомагає, чим може. Он одинокій бабі Федорі хату накрила, баба не нарадується.

Тетяна МЕРЗІН, продавець:

— Яка мені користь з того, хто там буде в сільраді? Думаю, як хтось інший стане, він більше не зробить. Он став другий Президент. Що він нам дав? Ціни ростуть, податки ростуть...

Ольга БЛИЩИК, секретар сільської ради:

— Правду люди кажуть: «Покійник був хороша людина». Спочатку треба людину «з’їсти», а потім за нею шкодуватимуть. Скільки ми з нею разом на виїзних днях у інших селах бували, я завжди дивувалася з її доброти. В кожну хату зайде — до вдови, до ветерана. Всім поможе, для всіх добре слово знайде. Поремонтувала все, смітники вивезла. У селах сільради 2500 чоловік живуть, і всі її оцінили. А декілька, як то кажуть, паршивих овець знайшлося, яким не догодила, то й написали. Чому завжди зло — зубасте, а добро — беззубе?

А й справді, чому? Чому стільки чоловіків заповзялися «з’їсти» жінку, яка стільки доброго зробила для людей. Була у Івана Миколайовича нагода прославитися добрими справами у односельців, коли він головував у Дібрівську. А прославився... І брат його, менший, якого він на це місце хотів прилаштувати, теж змагався з Ніною Василівною — на минулих виборах. І програв. Односельці вибрали сільським головою Смаглюк. Люди в Дібрівську й досі впевнені, що зробили тоді правильний вибір. То чому тепер хтось робить вибір замість них?

Людмила МОШНЯГА,Андрій БАБІНЕЦЬ,Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.