Університет, як відомо, це — вищий навчально-науковий заклад, що здійснює підготовку спеціалістів для різноманітних сфер людської діяльності. Він, університет, має у своєму складі до двох десятків факультетів.
Погляньмо, що діється в системі вищої освіти. Наслідуючи Росію, яка ще на початку 90-х реорганізувала славетне Московське вище технічне училище ім. Баумана в технічний університет, ми з подвоєним завзяттям взялися перетворювати престижні інститути на галузеві університети.
Саме поняття «галузевий університет» немає під собою жодного підгрунтя. Традиція і досвід свідчать, що університет, починаючи із зародження західноєвропейських вищих шкіл такого типу в Італії та Англії в XІ—XІІІ століттях, є категорією класичною. Та й сам термін «університет» пов’язаний з поняттями «загальний», «універсальний».
До початку 90-х років ми мали десять справжніх класичних університетів, древніх і молодих — у Львові, Харкові, Києві, Одесі, Чернівцях, Ужгороді, Дніпропетровську, Донецьку, Сімферополі та Запоріжжі.
І ось пристойні педагогічні, медичні, політехнічні, сільськогосподарські інститути враз перетворилися на галузеві університети. Крім того, з’явилися лінгвістичні, військові, міліцейські, морські і навіть транспортні, споживчої кооперації, харчових технологій тощо.
Чудово, що відродили Києво-Могилянську академію. Але чому вона офіційно називається Національний університет «Києво-Могилянська академія» — збагнути важко. Хіба її лаконічна історична назва не говорить сама за себе? А такі абракадабри, як Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» чи Національний університет «Львівська політехніка» взагалі не піддаються тлумаченню.
Навіщо це все? Хіба, коли ми мали такі престижні вузи, як, скажімо, Київський педагогічний інститут іноземних мов, Одеський політехнічний чи Запорізький медичний інститути, ми щось втрачали? Саме інститут і є спеціалізованим вищим навчальним закладом. І в жодному разі він не може бути галузевим університетом!
У ті само 90-ті роки з’явилося чимало академій. І це — нормальне явище. Академія може бути галузевою на зразок поліцейської академії у США чи військової академії в колишньому СРСР. Академія — не університет й традиційно вона має набагато вужчий напрям у підготовці спеціалістів з вищою освітою.
А тому цілком логічно мати медичну академію (а не медичний університет!), сільськогосподарську або аграрну, морську, педагогічну чи академію фізичної культури і спорту, культури і мистецтв...
Нині у нас немає жодної консерваторії. Усі вони — музичні академії. І в Києві, і у Львові, і в Одесі, і в Донецьку. Але ж консерваторія — унікальний статус для музичного вищого навчального закладу!
Не зовсім зрозумілим і чітким у системі вищої освіти України є статус коледжу. Це ніби півдиплома: і вже не середня спеціальна освіта, і ще не вища. Чому за коледжами в нашій країні не закріплено статусу таких, що дають повну вищу освіту? Як в Англії, приміром, чи у США, де фактично коледжі є самостійними галузевими вищими навчальними закладами або входять до складу університетів. Класичних, звичайно. Бо галузевих в цивілізованих державах практично немає.
Хочеться вірити і сподіватися, що в наших законодавців у майбутньому вистачить здорового глузду усвідомити, що безглуздя мати в інтелектуально розвиненій країні так звані галузеві університети.
Микола ЯРОШЕНКО,філолог, викладач.
Тернопіль.
