Хліб з маслом за чий рахунок? або Чому автор єхидствує

Останнім часом щиро співчуваю працівникам транспорту. Не живуть, а існують. За наші кревні. Грошей їм катастрофічно бракує, схоже, на хліб з маслом. Лякають усіх, що перейдуть на воду і вимагають, вимагають підвищення тарифів.

Залізничники підвищили їх на вантажні перевезення і, вважай, поставили на коліна цілі галузі. Здерти шкуру з пасажирів плацкарти і купе, не збільшивши довжину рулону туалетного паперу, їм поки що не вдалося. Розщедритися змушують грошових тузів, але ті плюнули на нав’язливі послуги «Укрзалізниці» і пересіли на літаки.

Чи не тому колеги Вєрки знову випускають пару на уряд, вимагаючи ощасливити «купейників» підвищеним... ні, не комфортом — тарифом. Та не на якийсь там червінець, а на 50 відсотків. Маю сміливість чекати за це від провідника не лише застеленої постелі, а і щогодинного прибирання туалету, в якому з’явиться кондиціонер із запахами від Діор...

А чому, власне, транспортникам бракує коштів? Не тільки тому, що хтось колись хапнув чи не в ту зону, пардон, автобан (міст) закатав мільйони. Про них нехай правоохоронці дбають.

Я ж про прірву, в якій щодня (!) зникає не одна сотня тисяч гривень. Прірва та — кишеня водіїв численних автобусів, що заполонили міські автошляхи. При цьому вони готові лягти на вулиці й тротуари, вимагаючи підвищення все тих самих тарифів.

Та залишмо місто, в якому фактично всі перевізники працюють у режимі таксиста: гроші взяв — квитка не дав. Вийдемо на велику дорогу. Скажімо, Львів — Івано-Франківськ. З весни вартість проїзду автобусом цього маршруту тихесенько, але істотно підвищили. Отже, 16 гривень віддаєте в касу, сідаєте, їдете! За годину, нарешті, вибираєтеся з міста. Водій потроху набиває «Ікарус», бере гривні (від 3 до 12) і смачно затягується чи то «Прилуками», чи то «Мальборо». За чотири з половиною години зайшло-вийшло 73 пасажири. Запитання: скільки гривень поклав собі в кишеню водій за рейс? Утім, не тільки у свою.

У Бурштині він зупинявся біля автостанції, де його чекала іномарка. Її власнику водій автобуса простягнув документ, після підписання якого «контролер» одержав з кулака водія папірці характерного розміру і кольору.

Гадаєте, чолов’яги ніяково почувалися під поглядами пасажирів?..

У літак, на судно зайти без квитка — що у Мінтранс без посвідчення. Чому водії автотранспорту були і залишаються багатоверстатниками? Вони вам і касири, і бухгалтери, і розпорядники коштів. До того ж безконтрольні. Як, зрештою, і Сердючки на залізниці...

— Візьміть до Корсуня, я в тамбурі постою.

Або ще крутіше. Друга година ночі. Розбуджений безцеремонним «Посунься!» спостерігаю з верхньої полиці за трьома жінками неслов’янського походження. Одна всілася на підлозі, дві інші розмістилися на постелях. Їхні брудні сумки і клунки захарастили прохід.

— А що з ними вдієш, бачите самі, які нахабні, — не розгубилася Вєрка. — Я їх тільки в тамбур пускала.

Ця сама провідниця ввечері попила крові у пасажирки, у квитку якої не збігалися ініціали з паспортом.

— І не їхала б я, не виправ помилку касирки червінцем, — зізналася інтелігентна жіночка.

Подумалося: не народжуйся щасливою, стань нахабною.

Як, скажімо, дніпропетровські транспортні начальники, які провели тендер автоперевізників з розподілу існуючих маршрутів... на свою користь. На дорогах, як свідчили учасники регіональних громадських слухань за участю народних депутатів України про корупцію, залишилися «буси» фірм, що належать чиновникам від транспорту, зокрема... членам тендерного комітету.

Гроші пахнуть бензином і для багатьох перевізників Миколаєва. Там є чесні продавці автопослуг, які отримали відповідні ліцензії та маршрути, і так звані «пірати». Вони обслуговують пасажирів нишком, тобто крадучи їх у законно визнаних водіїв і підприємств. Не маючи відповідних дозволів, поводяться як розбійники на великій дорозі. Куди в цьому випадку дивиться місцеве начальство? Адже це не тільки проблеми легітимних перевізників, а і бюджету, який не отримав від «піратів» кошти на хліб пенсіонерам, інвалідам, дітям.

Чи є перевірка на автомобільних шляхах і залізницях? Чи контролює цей процес Мінтранс і керівники комунальних служб?

Як я розумію, міністру не до цього. То він освоює гужовий транспорт, то несанкціоновано зустрічається з ДУСею, то...

Краще б він не сприяв «дурдому», який з травня влаштували залізничники.

Так вважають сотні тисяч пасажирів електричок, які вирушають щодня чи у вихідні в напрямку Ніжина і від станції Святошин.

Стовпотворіння... Відміна електричок... Запізнення потягів... Зміна, мало не щодня, розкладу...

Нововведення залізничників автор випробував протягом травня. І вирішив через рідну газету звернутися до членів уряду з пропозицією випробувати на собі всі принади поїздок у передмістя. А саме: шестигодинний (замість години) переїзд від Києва до Бобрика, скажімо, духоту і сморід вагонні; стояння на одній нозі і нескінченну мужицьку лайку на адресу міністра і його команди. Воно, звичайно, не на ковзанку чи в театр сходити, не на коні прокататися, але ж спілкування з народом облагороджує. Чи не так, добродії державні мужі?