Іван Стойко — перший керівник Тернопільської області з місцевим корінням і дев’ятий за роки незалежності — так часто змінювались вони. Перед вступом на посаду попросив благословення у батьків і своїх духівників. Йому — 44 роки. Має дві вищі освіти: педагогічну та економічну. Народний депутат останнього скликання. Обирався головою обласної організації НРУ, очолював обласний виборчий штаб Віктора Ющенка. Одружений. Має двох доньок.
— Іване Михайловичу, заступаючи на посаду, ви обіцяли нещадно боротися з корупцією та хабарництвом і навіть пересісти на броньовик, якщо треба буде навести порядок в області. Наразі їздите на авто. Чи означає це, що порядок вже наведено?
— Дещо зробити вдалося. В адміністрації працює телефон довіри. Дуже багато дзвінків, які допомагають нам визначити «гарячі точки». Найчастіше люди порушували питання хабарництва в освіті, медицині. Чи знаєте ви, приміром, скільки коштує у Тернополі медаль? 300 умовних одиниць. Вимагали мзди і під час оформлення групи інвалідності. Тепер ці питання у нас на контролі. До складу приймальних комісій вузів буде введено представників облдержадміністрації, обласної ради, громадських організацій, політичних партій.
— Мені довелося бути на обласному форумі «Влада для бізнесу». Такої гострої розмови і такого невдоволення давно не чула. Підприємці кілька разів пікетували облдержадміністрацію, їздили до Києва. Як складаються стосунки влади з бізнесовими структурами?
— Непросто. Деякі вимоги підприємців виходили за межі компетенції місцевої влади, ми намагалися донести їх до Президента, уряду. Підписали меморандум про співробітництво. Сподіваюся, діалог у нас налагодиться. У мене єдина вимога до ділових людей: працювати чесно і прозоро, платити працівникам зарплату, а державі — податки. А з цим у нас ще не все гаразд. Дехто почувається затишніше у «тіні». Нещодавно, перебуваючи у Лановецькому районі, ми натрапили на необлікований ставок. А його плесо — сотні гектарів. Тихенько працювало собі і підпільне м’ясопереробне підприємство, не сплачуючи податків. Таких випадків, на жаль, задосить. Підприємство «Нео» за обсягів продажу продукції у першому кварталі на 18 мільйонів гривень до бюджету сплатило лише 8,6 тисячі гривень податків. Податкове навантаження —нуль. Мале підприємство «Метал» реалізувало у першому кварталі продукції на 9,4 мільйона гривень, а податків сплатило 61 тисячу, податкове навантаження — 0,007 за оптимальних п’яти відсотків. Тож про яку чесність і прозорість у стосунках з владою можна говорити у таких випадках? Йдеться не тільки про малий і середній бізнес. На «тіньову» хворобу страждають і деякі державні підприємства. Спиртові заводи з року в рік нарощують виробництво, але у звітах показують збитковість, сплату податків зменшили в 5—10 разів. Цукрові заводи приватизовано, вони також суціль збиткові, при цьому лише на рекламу один з них витратив сім мільйонів гривень.
— Ви обіцяли реанімувати «лежачі» підприємства, але, мабуть, переконалися, що це не так просто. Скажімо, за комбайновий завод хто тільки не брався, а ситуація тільки погіршується... Колектив погрожує страйком.
— Є кілька варіантів виходу підприємства з кризи. Ми звернулися до Кабміну з проханням допомогти позбутися неефективного власника. Пакет акцій треба передати тому, хто подбає про підприємство і колектив. Не обов’язково це мають бути заїжджі інвестори. У нас також є багаті люди.
— Кажуть, ви звернулися до заробітчан з проханням повертатися додому і вкладати зароблені кошти у розвиток області. Відгукнулися?
— Напередодні Великодня я привітав через засоби масової інформації наших краян, котрих доля розвіяла по закордонах, і висловив сподівання, що свої сили, знання і кошти вони віддадуть рідній землі, а ми створимо їм умови для цього. Мав і кілька розмов з цього приводу. Але головне нам треба робити тут. Якщо заробітчани побачать, що на батьківщині ситуація змінюється на краще, більшість з них повернеться.
— Між іншим, економічний потенціал області у загальноукраїнському справді незначний, ходять навіть чутки про її розформування. Ваша команда вже визначилася з пріоритетними напрямами розвитку?
— Я впевнений, що область залишиться. Та й реформи не так швидко робляться. Звичайно, таким потенціалом, який мають промислові області, ми похвалитися не можемо. У нас свій шлях розвитку. Маємо потужний агропромисловий комплекс, переробну, харчову галузі. На жаль, останнім часом нас використовували як сировинний придаток. Моя команда прагне зробити так, щоб усе вирощене перероблялося на місці. Ініціюємо створення міні-переробки у кожному селі. Але перш ніж переробляти, треба виростити. Посівна кампанія була першим випробуванням для моєї команди. Ми його витримали. Завдяки порозумінню з банкірами село отримало вдвічі більше кредитів, ніж планувалося, до того ж за нижчими відсотками. Цього року залучили до посівних площ 50 тисяч гектарів землі, що лежала облогом. Восени плануємо зорати ще 50 тисяч таких гектарів, а навесні наступного року — ще 50 тисяч. Таким чином з «цілиною» буде покінчено. Сподіваюся, найближчим часом Кабмін зафіксує ціни на найважливіші види сільгосппродукції і селянин знатиме, заради чого варто працювати. Нині, на жаль, його часто ошукують.
— До речі, на ринках обіцяли створити місця безпосередньо для виробників м’яса.
— Ми їх і створюємо. Лише на ринках Тернополя їх буде не менше ста. Конкуренція дасть змогу знизити ціни. Передсвяткова торгівля підтвердила, що це реально.
— На одній із прес-конференцій ви обмовилися, що найближчим часом буде оприлюднено низку гучних справ. Щось нове у справі голови облради Анатолія Жукінського?
— Не тільки, хоч її розслідування триває, з’явилися нові факти. Йдеться передусім про зловживання у використанні коштів, призначених на ліквідацію наслідків минулорічної стихії. Встановлено, що вартість робіт на деяких об’єктах завищувалась у десятки разів.
— Перший ваш прийом громадян закінчився далеко за північ. Інтенсивність не спадає?
— Довіра людей колосальна. Здебільшого звертаються із земельних питань, соціального, побутового характеру. Майже половину з них вдалося розв`язати. Інші потребують детальнішого вивчення. Тепер я приймаю відвідувачів не двічі на місяць, як було заведено, а щопонеділка: двічі — у Тернополі, двічі — у районах. Люди йдуть, отже, вірять владі.
— Вдячна за бесіду. Успіхів вам!
Розмову вела Любов ЛЕВИЦЬКА.
Тернопільська область.