Орієнтири бюджетної резолюції свідчать про намір Кабінету Міністрів зверстати соціальний бюджет на 2006 рік.
Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» ініціює підписання Меморандуму з аграріями про поставки пального до кінця сільськогосподарського сезону за фіксованими цінами.
Fіtch поліпшило прогноз рейтингу України за зобов’язаннями в іноземній і національній валютах зі «стабільного» на «позитивний».
Коли я напівжартома запитав одного з урядовців, чому раптом вони всі знехтували влаштованим у Кабінеті Міністрів днем донора, то почув у відповідь, що з гуманістичних міркувань. Мовляв, їм так багато псують кров, що її боязко навіть здавати. Жарт, але у ньому весь характер команди Юлії Тимошенко. Проект бюджетної резолюції на 2006 рік це підтверджує. Його автори розуміли, що сьогодні немає економічних підстав для оптимістичних прогнозів (промислове виробництво гальмується чотирнадцять місяців поспіль, обсяги інвестицій — мізерні, фіскальні баланси Пенсійного фонду, з ПДВ — нестабільні тощо), проте не збилися з курсу на подальшу соціалізацію витрат. За позитивної економічної динаміки прожитковий мінімум до кінця 2006 року має становити 500 гривень, мінімальна зарплата — 400 (це за умов, що до кінця нинішнього місяця становитиме 290, хоча питома вага пенсій у ВВП у нас чи не найбільша на пострадянському просторі. — Авт.). Отже, щоб ми так жили, як нам зичать здоров’я! Майбутні парламентські вибори, котрі завжди ставили під сумнів щирість урядових побажань, винесемо за дужки, бо поліпшувати наш добробут, нехай і дикунськими методами, почав ще попередній уряд (а до нього ті, хто свого часу розвалював СРСР). Придивімося краще до економічних реалій, які вселяють войовничий оптимізм у команду Юлії Тимошенко.
Перше. Індекс цін споживчого кошика два місяці поспіль знижується (у травні інфляція становила 0,6 відсотка), що не виключає цінової ремісії влітку. Торік у квітні-травні ціни зростали, цьогоріч дякуючи новим підходам до монетарної політики — знижуються, хоч ризик двозначної інфляції за підсумками року ще дуже високий. Друге. Дефіцит бюджету наприкінці року, найпевніше, становитиме менш як 2 відсотки. Третє. Зміна фіскальних правил гри, спрямована на встановлення рівних можливостей для бізнесу, обіцяє швидкий прорив інвестиційної блокади у провідних секторах економіки. Четверте. Уряд і комерційні банки поставили за мету здешевлювати пасиви, а це означає, що підприємства матимуть недорогі кредитні ресурси. П’яте. Уряд ось-ось розрубає-таки реприватизаційний гордіїв вузол. Погодьтеся, резонів для оптимізму достатньо, але псувати кров є кому.
Потужний викид адреналіну спричинила піарівська звістка про ймовірне подорожчання утричі російського природного газу (до 160 доларів за тисячу кубометрів), про нібито вкрадені мільярди кубометрів російського палива з українських газосховищ. Мало які переговори в Москві з керівниками ВАТ «Газпром» обходяться без провокаційного антуражу, створюваного на замовлення політиканів. Робоча зустріч глави правління НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка з главою правління ВАТ «Газпром» Олексієм Міллером, яка відбувалася тоді, коли Європарламент визначав ключові енергетичні проекти на майбутнє, природно, винятком не стала. Зате цього разу ми не обмежилися офіційним спростуванням нісенітниці (мовляв, міжурядові угоди не розривають в односторонньому порядку!), а ще й нагадали про першу пачку природного газу на Семиренківському родовищі в Полтавській області. Проте сюрпризом тижня стала ініціатива ЗАТ «Укртатнафта» підписати з аграріями Меморандум про поставки пального до кінця сільськогосподарського сезону за фіксованими цінами — 200 тисяч тонн дизпального за ціною 2900 гривень (разом з ПДВ) за тонну і 100 тисяч тонн бензину А-76. А пропозиція створити на базі ЗАТ «Укртатнафта» вертикально інтегровану вітчизняну нафтову компанію видається ще більш аргументованою за створення ВІНК на базі ВАТ «Укрнафта». Здається, до осені ВІНК таки створять, і це буде запорукою стабільних цін на пальне на внутрішньому ринку.
Ще одна приємна новина — присвоєння Україні позитивного рейтингу за зобов’язаннями в іноземній та національній валютах. А ще недавно новий уряд не міг скласти жодного платіжного балансу через те, що інфляцію фактично провокував курс американського долара до гривні. (За п’ять місяців року НБУ викупив більше валюти, ніж за весь минулий рік.) І уряд одним вольовим рішенням змусив мільйони вкладників стати донорами. І далеко не всі зрозуміли, що, обваливши курс, уряд рятував країну, можливо, від гіперінфляції. Тим часом донорство не є процедурою примусовою. І уряд на власному прикладі доводить, що завжди має залишатися вибір.