Останнім часом у ЗМІ й навіть з трибуни парламенту лунають голоси на захист колишнього гендиректора Національного музею Тараса Шевченка Сергія Гальченка. У всіх його бідах звинувачують колектив науковців, що через свою консервативність не зрозумів директора-новатора, і, дещо стриманіше — Президента Ющенка, який не розібрався до ладу в конфлікті й «під гарячу руку» звільнив з посади відомого науковця.
І ніхто із «захисників», даючи категоричні оцінки подіям у музеї, не намагався вислухати обидві сторони. Це зробив Президент. Дізнавшись, що в музеї Шевченка ще з вересня є незгоди, він «кинув державні справи», як чомусь вважає В. Абліцов («Молодь України», ч.44 за ц. р.), і відвідав наш, мабуть, таки державної ваги заклад.
Відбулася зустріч.
Сергій Гальченко розповів, що під час ремонту приміщення і відповідно демонтованій експозиції виникла ідея повніше представити відвідувачам Шевченка-художника. Для цього у двох центральних залах пропонується зібрати весь його живопис і тут поперемінно також експонувати графічні твори.
Науковці заперечили: постійна експозиція музею не змінюється просто так. На проект нової експозиції оголошується конкурс, це потребує тривалої праці. Запропонований дирекцією проект порушує хронологію, збіднює і уневиразнює окремі розділи, а експонувати оригінали графічних творів на протягах, без відповідного освітлення тощо — значить наразити на небезпеку їхнє збереження. Колектив запропонував свій проект оновленої експозиції — заміна деяких експонатів, «розвантаження» тематичних блоків, що не порушує композиційної цілісності.
Йшлося і про форми дискусії між директором та його заступником Тетяною Андрущенко і колективом. Опонентів «переконують» позбавленням премій, доганами, знаного шевченкознавця Володимира Яцюка усунуто з науково-методичної ради, головний зберігач фондів Наталя Грязнова, яка заявила, що не дасть графіку з фондів на знищення, змушена звільнитися з роботи.
В. Абліцов пише, що Президент «власноруч вирішив усі проблеми на місці». Народний депутат І. Бокий на засіданні ВР заявив, що Ющенко «послухав екскурсоводів», не порадився з науковцями і махом звільнив Гальченка. Та побійтесь Бога! За кого маєте нас, себе і Президента? Ніхто нікого «на місці» не виганяв, а екскурсоводи — не якась «нижча каста» в музеї, екскурсії водять якраз провідні науковці, аж до директора включно (якщо він уміє це робити). Президент порадив припинити конфлікт, порекомендував дирекції дослухатися до думки колективу, який вочевидь правий у своїх тривогах, повернути в музей Н. Грязнову і спокійно продовжувати роботу. Та не встигли за Президентом зачинитися двері, як об його пораду дирекція «витерла ноги». Посипалися нові нагінки, розпорядження про роботу над «директорською» експозицією. Колектив не поступився. С. Гальченко й Т. Андрущенко зрештою через 40 днів після розмови з Президентом написали заяви про звільнення.
Тепер Сергія Анастасійовича згадують як жертву кадрової політики нової влади, навіть поруч з іменами двох губернаторів, а провідні науковці музею фігурують як прихильники старосвітських поглядів на Шевченка! І все це голослівно. Працівники музею не можуть бути байдужими до його реноме. Та ще більше ми перейняті тривогою про майбутнє Дому Кобзаря. Вже до ремонту і навіть у час ремонтних робіт у згаданих двох залах відбувалися «закриті концерти для VІP» зі «спілкуванням за келихом вина» (так зазначено в розкішних запрошеннях). А в наших розмовах з деякими чиновниками, що дісталися міністрові культури у спадок від попередника, звучало: «Що ви хвилюєтеся? Музей на бульварі, доки Президент — Ющенко. Для Шевченка збудують приміщення...»
Не маючи доказів прямого зв’язку між галасом довкола кадрових змін у музеї і цими натяками, висновувати нічого не можемо. Ми лише просимо всіх, хто свідомо чи від незнання сприяє роздмухуванню цієї метушні, завітати до нас, оглянути виставки, що (можливо, за збігом обставин) невдовзі після звільнення С. Гальченка відкрилися тут, ознайомитись із роботою над постійною експозицією. А тоді вже виступати. З трибун. На шпальтах газет. В ефірі.
З повагою, завідувачі відділів Н. Клименко, Т. Чуйко, Н. Орлова, старші наукові працівники Г. Мрозек, Г. Пономаренко, В. Яцюк, О. Кавун, провідний бібліотекар Н. Відоняк.
