Після помаранчевої революції Вінниччина змінила своє політичне обличчя: уже ніхто не називає регіон «червоним» поясом. У ті буремні дні вінничани одними з перших підтримали кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка. Ідейним натхненником для земляків був нинішній голова облдержадміністрації Олександр Домбровський (тоді він працював міським головою Вінниці). Що дали регіону революційні зміни? Які настрої панують в аграрному краї? Чи справджує їхні надії нова влада? Про побачене і почуте журналістами нашої газети під час проведення на Вінниччині Днів «Голосу України» (було це наприкінці травня ц. р.) йтиметься далі.
Окремо ще про одне спостереження. Жодна наша розмова не обходилася без згадки про хвилюючу для вінничан тему — адміністративно-територіальну реформу (зазвичай її порушували наші співрозмовники). Область, як відомо, одна з чотирьох у державі, де нині відпрацьовується модель нового устрою, котра згодом, можливо, буде поширена в інших регіонах країни. Ставлення людей до надзвичайно важливої справи неоднозначне, у більшості — критичне. На їхню думку, реформу слід починати не з переділу територій і виготовлення нових карт...
Реформа
Кроїли на папері — відізвалося у серці
Нова карта Вінниччини була представлена учасникам громадських обговорень проекту закону “Про територіальний устрій України”, що відбулися нещодавно у Вінниці за участю представників шести областей держави і міста Києва. Після її оприлюднення в обласних ЗМІ у влади додалося клопотів. Вінничани почали активно обговорювати справедливість визначення нових меж: із нинішніх 27 районів на карті залишилося 16. Керівництво області змушено тепер детально пояснювати людям: все це поки що лише експеримент, і без урахування їхніх думок ніхто не збирається “різати” території.
— Поки що, — наголошує наш співрозмовник голова облдержадміністрації О. Домбровський (на знімку), — люди саме так сприймають реформу: залишать діючу адміністративно-територіальну одиницю чи ні? Чому депутати Мурованокуриловецької райради виступили у “Голосі України” проти реформи? Бо їхній район плановано об’єднати з іншим. Через таку саму призму бачиться реформа більшості населення. Тому й роз’яснюємо людям мету — зробити їхнє життя кращим, незалежно від місця проживання. Зрозуміло, для такого переконання потрібні аргументи. Вони з’являться тоді, коли до справи підходитимемо комплексно. Без одночасного реформування бюджетної сфери, земельних відносин, економіки АПК адмінреформа не відбудеться. А це значить, що модель реформи треба будувати “знизу”. Бо проблема для малого села і великого міста однакова — відсутність достатніх фінансових ресурсів.
— Скільки все-таки буде ліквідовано населених пунктів?
— Жодного! Така позиція Президента України: якщо будуть стиратися села — така реформа не має права на існування.
— Але якщо село неперспективне — нема дороги, медичних, освітянських закладів?..
— Для того й реформа, щоб змінити умови проживання, щоб відродити великі та малі села. Адже у нашій області більше половини населення мешкає у селах. Ще однією особливістю регіону є те, що приблизно кожен четвертий його мешканець пенсійного віку. Складна демографічна ситуація — на одну народжену дитину припадає двоє померлих, а в сільській місцевості це співвідношення ще гірше: 1 до 3-х. Відродити село можна за рахунок вирішення двох найважливіших проблем — запровадження високотехнологічного виробництва і зайнятості населення.
— Ви сказали про зайнятість, а тим часом подекуди на полях області працюють люди з інших регіонів.
— Спершу я також був здивований таким фактом. Як пояснили фахівці, в цьому нема нічого особливого. Приїжджі трудівники працюють продуктивніше, як кажуть керівники господарств, від зорі до зорі. Тому їх охочіше наймають на роботу. Місцеві більше обтяжені домашніми клопотами: на роботу приходять після того, як попорають дома худобу, відправлять до школи дітей тощо. Те саме мають зробити в обід і ввечері.
— За рахунок чого тоді живуть?
— По-перше, явище, коли наймають трудівників з інших областей, не має масового характеру. По-друге, селяни отримують плату за оренду землі. Істотною добавкою є кошти, виручені від продажу молока і м’яса з підсобного господарства. Але й тут потрібна оптимізація. Частка приватного сектору в АПК області постійно збільшується. Завдання держави — створити умови для підтримки і розвитку цих господарств. Тобто треба відроджувати тих, кого колись називали середняками й куркулями. Перспектива села — у правильній економічній політиці аграрного комплексу.
— А міста?
— У розробці економічно грамотної моделі житлово-комунального господарства. А проблему тарифів я назвав би проблемою безпеки держави. Прикро, що над її розв’язанням серйозно не задумуються на державному рівні. На основі двох названих моделей, на мою думку, можна запроваджувати будь-яку реформу.
— До названих вами проблем регіону слід віднести розвиток цукрового і спиртового виробництва.
— Нас переконують у тому, що лише за високої урожайності цукрових буряків — на рівні 400 і більше центнерів з гектара, виробництво цукру стане вигідним. Ми не погоджуємося з цим. По-перше, за нинішніх економічних умов лише 15 відсотків господарств здатні отримати таку кількість сировини. По-друге, маємо приклад, коли такі врожаї вирощують з року у рік — йдеться про господарства, що працюють з Городківським цукрозаводом. Незважаючи на це, найновіше підприємство (збудоване 25 років тому) все одно не може похвалитися особливими прибутками. Проблема у відсутності глибокої технологічної переробки коренів. Усі наші цукрозаводи, крім названого, старі, будувалися сто і більше років тому. Виробляти на них конкурентоспроможну продукцію немає можливості. Є два шляхи вирішення проблеми — модернізувати такі підприємства, частина з яких не працює, або будувати нові сучасні. Це проблема не вінницька. Повинна бути державна політика стосовно виробництва цукру й спирту (спиртові заводи працюють приблизно на 60 відсотків потужності, та й то не всі).
Думки про реформу
Анатолій Бичок, начальник управління економіки Літинської райдержадміністрації:
— Наш район уже має “досвід” у плані реформування, його двічі приєднували до інших територій. Але, як бачите, врешті-решт, усе поверталося на круги своя, бо планувалося одне, а життя диктувало інше. Схоже, це не стало уроком для тих, хто нині втілює реформу. Літинського району знову нема на новій карті області. Навіщо втретє наступати на одній й ті самі граблі?
Андрій Онищук, голова Могилів-Подільської районної ради:
— Мені довелося знайомитися з досвідом реформи у двох країнах —Польщі й Молдові. Поляки, як відомо, йшли трохи іншим шляхом. До того ж на реформування були затрачені чималі кошти. Значну частину з них становили зарубіжні фінансові вливання. Україна, наскільки мені відомо, не просить ні в кого грошей на реформу. Щодо Молдови, а наш район межує з цією країною, тому добре обізнані із станом справ на правому березі Дністра, приблизно через п’ять років після укрупнення районів сусіди повернулися до старого адміністративно-територіального поділу.
Думка авторів:
— Адміністративно-територіальна реформа на Вінниччині, у чому вдалося пересвідчитись вочевидь, перебуває на так званому просвітницькому етапі: чиновники роз’яснюють людям її мету і завдання. А ті, у свою чергу, зосереджені на іншому — як урятувати райони від їх ліквідації ( з новою картою, як уже згадувалося, вінничани ознайомлені). Настрої, відчувається, такі, що свої території тут готові, як мовиться, відстоювати до останнього. Говорити про впровадження реформи ще до наступних виборів до місцевих рад, на чому не раз наголошують її “батьки”, навряд чи можна: реалії свідчать, що це справа значно довшого часу.
Курорт Хмільник:
Гріх не купатися у радонових джерелах
Для довідки. На початку 30-их років минулого століття у Хмільнику гідрогеологічна експедиція, шукаючи питну воду для міста, відкрила зовсім інше джерело — радонової води, яку після детального вивчення фахівці назвали гідрокарбонатно-хлоридо-кальцієво-натрієвою із вмістом вуглецю та натрію. Вчені-медики одразу наголосили на її бальнеологічній цінності. Відтоді у місті виросли вісім санаторіїв, де протягом року за допомогою радону нині лікують приблизно 50 тисяч хворих на недуги опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи та низку інших захворювань.
— Якщо природа наділила наш край таким багатством, — каже міський голова Хмільника Володимир Мельничук (на знімку), — то, погодьтеся, гріх було б не скористатися таким подарунком. Ось у чому я намагаюся переконати усіх, хто причетний до розвитку курорту Хмільник, зокрема, декого з депутатів ВР та урядовців.
Саме від них, стверджує співрозмовник, залежить прийняття трьох дуже важливих документів. Так, законопроект народного депутата України Миколи Катеринчука “Про сприяння і захист інвестицій у туристсько-рекреаційний курорт-поліс “Хмільник”, зареєстрований у ВР ще 13 жовтня 2003 року. Там же перебуває ще один документ —”Про надання курорту Хмільник статусу державного значення”. А в Кабміні — проект Державної програми розвитку курорту на шість років.
За словами міського голови, торік названі документи були готові до прийняття і затвердження. Він сподівається, що за підтримки нової влади справу буде доведено до логічного завершення. Без названих вище документів, зауважує співрозмовник, курорт Хмільник не зможе розвиватися належним чином. Наявні запаси радонових джерел дають можливість збільшити приблизно у два рази кількість бажаючих позбутися недуг.
Не маючи статусу курорту державного значення, не можна отримати передбачені у програмі кошти. Загалом передбачено вкладення у розвиток курорту 296 мільйонів гривень. Із них 25 мільйонів взяло на себе місто, 66 млн. — держава, решту пропонуватимуть вкласти інвесторам. Без гарантій, каже В. Мельничук, ніхто до нас не прийде. Їх надання передбачено в одному із згаданих законопроектів.
Санаторій “Поділля”:
“Сухі” ванни лікують хвороби шкіри
Більш як 200 лікувальних процедур надають у ТОВ “Санаторій “Поділля”, який нещодавно відзначив своє 30-річчя. Тут навіть освоїли так звані “сухі” ванни. Як пояснив заступник головного лікаря Леонід Марчук, “сухий” радон допомагає лікувати екзему і псоріаз, деякі інші захворювання шкіри.
— На перший погляд здається дивним, — каже Леонід Антонович, —що у нас лікуються хворі з різнопрофільними недугами — опорно-рухового апарату, серцево-судинної, нервової, ендокринної системи, органів дихання, навіть гінекологи й урологи направляють до нас своїх пацієнтів. Весь секрет — у дії радону, інертного газу, розчиненого у воді.
Як пояснив співрозмовник, діє він, мовою медиків, умовно рефлекторно. Простіше кажучи, через рецептори шкіри всмоктується малими дозами у кров і знеболює уражені хворобою органи, стимулює їх до відновлення і повноцінного функціонування.
Для лікування “хвороби століття” — остеохондрозу —використовують так зване підводне витягування хребта. Процедура здійснюється у басейні з радоновою водою. Радонові ванни (на знімку) корисні під час лікування цукрового діабету, подагри, ожиріння. Гідромасаж ясен рекомендують у разі захворювань ротової порожнини.
Значний ефект у зціленні хворих дає поєднання радонотерапії з лікувальними грязями. Для цього використовують природний екологічно чистий торф, родовище якого — за дев’ять кілометрів від санаторію, у лісовій зоні. До речі, санаторій “Поділля”, як і решта сім оздоровниць, розташований у лісопарковій зоні хвойних і мішаних лісів, котрі густо обступили місто Хмільник. Ваблять плеса озер, несе свої води Південний Буг — усе це, за словами лікарів, також допомагає одужанню і відпочинку. Якщо раніше скупатися у радонових джерелах приїздили ті, хто мешкає на теренах колишнього Союзу, то нині, каже Л. Марчук, дорогу на бальнеологічний курорт дедалі частіше торують іноземці. Перші відпочивальники із США, Канади і Німеччини приїхали невдовзі після того, як в Інтернеті з’явився сайт санаторію “Подділля”.
Дорогами Вінниччини під час Днів “ГУ” подорожували: Сергій ДЕМСЬКИЙ, Володимир КОРОЛЮК, Віктор СКРИПНИК.
(Далі буде).