після перших 100 днів діяльності

Підзвітність і прозорість уряду завжди є актуальною темою для будь-якої держави, особливо для України — держави відродженої демократії.Протягом останніх років міжнародні європейські організації — ПАРЄ, ПА ОБСЄ, інші — не раз приймали рішення в межах своєї компетенції стосовно ситуації в Україні. Вимоги щодо транспарентності, прозорості, відкритості виконавчої влади, викладені в них, були чи не головним лейтмотивом висновків за результатами моніторингу ситуації в нашій державі. Однозначно можна стверджувати, що ці справедливі вимоги є чинними і після президентських виборів та після формування уряду народної довіри.

Колишній президент США Рональд Рейган у своїй книзі “Відверто кажучи” так висловився стосовно уряду: “Уряд ніколи не створює для громадян ніяких проблем, він лише... фінансує їх”.

Відкритість нинішнього уряду, насамперед для ЗМІ, — вражає, інтригує, зацікавлює, причаровує або, інколи, розчаровує. Нині журналісти розкривають усю гаму відчуттів громадян до спроб уряду оволодіти ситуацією в країні та її поліпшити. Віддаючи належне титанічним зусиллям урядовців, вони, як і усі громадяни, все ж таки бачать і слабкі сторони, і можуть у свій спосіб допомогти розкрити наявні людські, інтелектуальні, організаційні ресурси.

Президент України Віктор Ющенко дав найвищу оцінку діям КМУ протягом перших 100 днів його роботи.

Але згадаймо вислів ірландського письменника Джойса Кері: “Єдиний добрий уряд — це поганий уряд в стані крайнього переляку”. В ньому міститься досить справедлива і тонко підмічена теза: у стресовому стані уряди працюють краще і частіше згадують виборців. Наприклад: уряд Януковича у передвиборний період встановив надбавки до пенсій та інші соціальні пільги; уряд Пустовойтенка — запровадив військово-польові навчання з цивільної оборони для керівників підприємств, котрі заборгували соціальні виплати; а уряд Тимошенко сформував таку соціальну спрямованість бюджету-2005, що є на межі його непосильного виконання.

Тому стресовий стан — це нормальний творчий стан чиновників і всіх трударів інтелектуально-бюрократичної праці. Звичайно, може бути симуляція переляку, але рідко.

Однак повернімося до серйозних документів, зокрема Основного Закону України. Які основні чинники впливають на величину коефіцієнта корисної дії уряду або ж корекцію його роботи?

І. Президент держави

Стаття 106 Конституції визначає, що Президент України має право приймати рішення про відставку Прем’єр-міністра та припиняти повноваження членів КМУ і голів державних адміністрацій. Інститут Президента включає кілька сотень працівників, низку служб і управлінь. З огляду на появу нових дійових осіб у секретаріаті неминучими є неузгодження в перший період спільної діяльності, інколи психологічна несумісність, тому навчання і підвищення професійного рівня цієї категорії державних службовців в даний час є надзвичайно доцільним. Обмін досвідом із аналогічними структурами в країнах Центрально-Східної Європи був би корисний, бо в кінцевому результаті він спрямований на вдосконалення процедури підзвітності уряду.

ІІ. Представницькі органи

Стаття 87 Конституції України містить положення про те, що Верховна Рада України може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів, а стаття 118 дає право місцевим радам висловити недовіру голові відповідної адміністрації, якщо за це проголосують 2/3 депутатів — то Президент має прийняти рішення про відставку. Тому депутатський корпус в Україні є тим контингентом, від якого багато що залежить, коли йдеться про прозорість і підзвітність урядових структур (наприклад — в питанні про адміністративно-територіальну реформу). Зважаючи на зміни до Основного Закону України, можна стверджувати, що роль депутатського корпусу зростає, як і збільшується термін каденції до 5 років. Навчити депутата, допомогти йому оволодіти управлінськими і політичними прийомами публічної діяльності є важливим завданням.

ІІІ. Роль громадян і громадських організацій

3гідно зі статтею 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами. В цій статті реалізовані вимоги ст. 21 Загальної декларації прав людини безпосередньо брати участь або через вільно обраних представників, а також право на рівний доступ кожного до державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

Згадаймо і статтю 57 Конституції України: “Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.”

Під терміном “громадськість” ми розуміємо одну або більше фізичну чи юридичну особу, їх об’єднання, організації чи групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою.

Розрізняють також зацікавлену громадськість, що означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань діяльності державних органів чи органів місцевого самоврядування. Громадськість повинна мати щонайменше три можливості: право на доступ до інформації, право на участь громадськості в процесі прийняття рішень, право на доступ до правосуддя.

Право на доступ до інформації

Державні органи у відповідь на запити громадськості зобов’язані надавати якомога повнішу інформацію в рамках національного законодавства. Причини відмови від інформування мають бути чіткими і зрозумілими співгромадянам ( у випадках конфіденційності, державної безпеки, міжнародних стосунків тощо).

Державні органи зобов’язані не лише збирати і аналізувати дані про поточну ситуацію, а й забезпечувати їх поширення на принципах доступності, правдивості, достатності й адекватності.

Право на участь громадськості в процесі прийняття рішень

Виконавчі структури мають забезпечувати участь громадськості в процесі прийняття рішень уже на ранніх етапах, коли відкриті всі можливості для розгляду різних варіантів дій і коли участь громадськості може бути найбільш ефективна.

Громадськість повинна знати про:

а) характер можливих рішень або проект рішення;

б) державний орган, відповідальний за прийняття рішень;

в) передбачувану процедуру;

г) можливості для участі громадськості;

д) час і місце будь-якого запланованого обговорення чи громадського слухання;

є) наявність відповідного офіційного органу, до якого можуть надсилатися зауваження чи запитання, про терміни подання зауважень або пропозицій.

Виконавчі структури зобов’язані по завершенні розгляду питання, що цікавить, інформувати про те, якою мірою було враховано думку громадськості.

Доступ до правосуддя

Громадськість або будь-яка особа, котра вважає, що її запит з отримання інформації було проігноровано, неправомірно відхилено, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду посадовою особою чи державним органом такого запиту не відповідав положенням чинного законодавства, має право доступу до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному чи неупередженому органі.

Багато посадовців у приватних розмовах дізнаються, що влада втрачає свою чарівність, якщо нею не зловживати. Між владними структурами і слідчими органами має бути буферний запобіжний механізм і назва йому — громадськість.

Якби в “епоху Кучми” цей механізм діяв — не було б стільки кримінальних справ учорашніх можновладців. Чи буде колись врожай кримінальних справ на нинішніх урядовців — залежить від так званого ІІІ сектору, що є складовою сучасного громадянського суспільства.

 

Сергій ШЕВЧУК,народний депутат України.