Бокс. Багаторічний президент EBU (Європейського боксерського союзу) іспанець Рубен Мартінес разом із генеральним секретарем організації пані Енцою Джакапоне (Італія) здійснюють об’їзд своєї вотчини перед наступною конференцією організації (відбудеться 11 червня у Відні). Значився в цьому маршруті й Київ.
— З Михайлом Зав’яловим — нинішнім першим віце-президентом і головним тренером НЛПБУ ми знайомі понад 30 років, — розповів кореспондентові «Голосу України» сеньйор Мартінес (перекладала знана в Європі боксерська функціонерка Мар’яна Борисова з Болгарії). — У ті часи я був генеральним секретарем іспанської федерації і запросив пана Михайла попрацювати з нашою національною збірною.
— І залишилися задоволені його роботою?
— Авжеж. Тодішній радянський бокс і його тренери цінувалися на вагу золота. А Зав’ялов у ті часи був тренером збірної СРСР і дав нашим майстрам чудову школу. Відтоді з Михайлом зустрічаємося досить часто. Він, звичайно, змінився, став трохи менше комуністом (сміється). Але якщо без жартів, то з такою людиною приємно мати справи.
— Либонь, через це ви його намагаєтесь підтримувати вже на поприщі функціонера професіонального боксу?
— Не без цього. Знаєте, особисті симпатії — річ дуже важлива. Але якщо вони підкріплені солідним професіоналізмом, особливо приємно. Далекого вже 1992 року я побував у столиці України і був свідком народження НЛПБУ (тоді ліга мала назву «Колумбус»). Зрозуміло, охоче підтримав українських колег в їхніх починаннях.
— То чому тепер ви контактуєте з іншими, так би мовити «піратськими», організаціями в нашій країні? Адже лише Ліга професіонального боксу єдина в Україні, котра має статус національної...
— Одразу спробую розставити всі крапки над «і»: EBU в Україні визнає лише НЛПБУ і тільки з нею має офіційні контакти. Були важкі часи, але і тоді ми підтримували Зав’ялова і його лігу. Справді, час від часу окремі організації з вашої країни просили нас прийняти їх до себе. Але ми завжди виявляли принциповість і законність, відповідаючи щоразу відмовою. Я задоволений нинішнім візитом до Києва. І на конференції у Відні доповім про все побачене делегатам. До речі, сьогодні я матиму зустрічі з представниками інших українських боксерських осередків на їхнє прохання. І ще раз поясню їм нашу непорушну позицію. Якщо вони бажають мати з нами справу, то лише через НЛПБУ...
— А які ще питання ви обговорювали під час цього візиту?
— Я в захопленні від знайомства з президентом ліги, народним депутатом Миколою Лісіним. Звичайно, довго і детально говорили про перспективи і розвиток професіонального боксу в Україні. Тут існує колосальний потенціал. Українських боксерів завжди вважав одними із найсильніших у світі. Раніше всіх вражала Куба. Тепер, гадаю, найпотужніша команда у вас. Чого лише варті брати Клички. Віталій — чемпіон світу за найпрестижнішою в світі версією WBC. І цим все сказано. Переконаний, що в Україні є ще такі «діаманти», про які ми поки що не знаємо. Треба їх наполегливо шукати. Цю тему ми, до речі, зачіпали під час зустрічі з паном Лісіним.
— Тепер українці Олександр Гуров і Сергій Дзинзерук — чинні чемпіони ЕВU. А хто ще з наших боксерів цікавить вас і здатний реально поборотися за європейський титул?
— На жаль, Гуров уже незабаром звільнить свій «трон», на який він піднімався п’ять разів! Шкода. Але, трохи сумуючи, ми водночас щиро радіємо за Олександра. Адже він досяг рівня найвищої майстерності і може серйозно поборотися за світовий чемпіонський титул. І ми йому в цьому сприятимемо. Вестимемо рекомендаційні розмови стосовно Олександра з президентами різних федерацій. Хоча італійці наполягають, щоб він дав можливість бою-реваншу Віченцо Россіто, якого українець переміг у титульному поєдинку.
Стосовно нових імен, то представники України, переконаний, і на далі претендуватимуть на європейські чемпіонські пояси. Наступного року відбудуться вибори президента ЕВU. Якщо мене оберуть знову, тоді неодмінно приїду до України знову і матиму предметну розмову з панами Лісіним і Зав’яловим про нових зірок професіонального рингу.
