На найбільшому Дніпропетровському ринку — «Озерка» — є декілька місць, де щодня торгують «дешевим» м’ясом. Свинина — по 17 гривень за кілограм, яловичина — по 14. Щоправда, в розпал приватизаційних пристрастей навколо «Озерки» — у вихідні — ціни на свинину усюди підскочили до 40 гривень, але вже через декілька днів знову з’явилося «м’ясо для бідних».
Ранком, майже одразу після відкриття торгового павільйону, починають кружляти покупці. Чекають завозу. Нарешті близько дев’ятої м’ясники беруться до справи. У черзі до кожного по 35—45 громадян. Досвідчений продавець у білому халаті розкладає свинячу тушу і спритно розрубує її уздовж хребта. Потім методично повторює рухи сокирою вже поперек туші, розділяючи її на майже рівні шматки. У кожному в середньому по 2—2,5 кілограма зібраних разом кісток, сала і м’яса. «Синок, навіщо мені так багато? Розріж навпіл», — просить жінка похилого віку. Продавець невдоволено морщиться, але ріже. «Ой, так тут же одні кістки», — знову скаржиться покупниця. «Або беріть цілий шматок, або купуйте що дають. Нічого вибирати: всі хочуть, щоб м’яса їм дісталося більше», — каже рубач, якому все байдуже, і шукає підтримки в черги. У середньому по 38—45 гривень обходиться кожному покупцю такий збірний шматок «дешевого» продукту. Тому в чергах і не побачиш незаможних. Адже для них продавець не зробить винятку, зваживши «на прохання» 500—600 грамів. Усі тут розбирають з прилавків майже рівні великі відрізки. Як пожартував один з «черговиків», простоявши 40 хвилин в очікуванні покупки: для кісток ціна цього набору висока, зате для м’яса — дешево.
Ті, в кого є гроші і мало часу, воліють купувати м’ясопродукти поруч. Хоч там свинина-яловичина і коштує в півтора-два рази дорожче, проте можна вибрати.
