Цього року в Івано-Франківській області зменшилися площі під посіви цукрового буряку.
Торік вони становили 9 тис. 800 га, а нині — 9 тис. 86 га. Фахівці пояснюють втрату інтересу до вирощування цієї культури тим, що нема стимулу займатися «солодкою» справою. За тонну зданої сировини минулого року платили 146—165 гривень, а цьогоріч ідеться про 210 гривень. Це при тому, що лише на міндобрива ціни проти минулого року піднялися на 60—80 відсотків. Приміром, тонна аміачної селітри коштувала 615 грн., а тепер — 1050 грн. Відомо, яка складна ситуація й на ринку нафтопродуктів. Тобто витрати товаровиробників зростають набагато швидше, ніж ціни за здану продукцію. Це вже так очевидно, що останнім часом на урядовому рівні теж заговорили про те, що треба збільшувати ціни за цукровину.
Але, кажуть спеціалісти, треба було обіцяти це тоді, коли цукровий буряк сіяли, а не тепер, коли ці строки минули. На ситуацію нині міг би більше впливати Городенківський цукрозавод, до речі, єдиний в області. Йдеться про матеріальне стимулювання з його боку здавальників цукросировини, зустрічі з людьми, заохочення їх словом і ділом. Але й досі чомусь живе стереотип, що це здебільшого справа держави — дбати про розширення посівних площ цукрових буряків і високоякісний урожай.
