«Прилизують» Чи навмисно дезІнформують?

Терпіння українських аграріїв уряд нашої країни випробовував роками, та врешті-решт, після відомих подій листопада—грудня 2004 року, в нас з’явилася надія на кардинальні зміни, на те, що влада здебільшого аграрної країни повернеться обличчям до СВОЇХ товаровиробників, але вкотре — РОЗЧАРУВАННЯ...

Пропонуємо кілька з багатьох міфів, якими нас годують мало не щодня.

Міф перший. Урядом зініційована зустріч з керівництвом провідних банків держави. Результат — підписання меморандуму про запровадження пільг для вітчизняних сільгоспвиробників. Це і обмеження ставок кредитів 17 відсотками, і спрощення процедури отримання позичок для проведення весняно-польових робіт, і зменшення заставного тягаря щодо майнового забезпечення зі звичних уже 2,5—5 разів до 1,5—2. Ніби все добре, але...

Ще рік тому на розгляд документів для отримання кредиту банки потребували два-три тижні з моменту подачі до отримання грошей на рахунок. Зараз процес «прискорився» аж до півтора місяця, а то й двох з половиною. Якщо кредитна ставка у 2004-му в середньому становила 19 відсотків, зі сплатою (у виняткових випадках) 1 % комісії, то в 2005-му маємо «пільговий» 21 % + до 3 % комісійної винагороди.

Міф другий. Дизпаливо, відповідно до декларацій Кабміну, аграріям повинно відпускатися по 2400 гривень за тонну, та маємо в кращому разі по 3 000 гривень за тонну. Суттєва допомога, чи не так?

Міф третій. Міндобрива також мали б реалізовуватись аграріям за фіксованими цінами, наприклад, аміачна селітра — по 825 гривень за тонну. Спробуйте придбати!!! Найдешевша пропозиція буде на рівні 929 гривень за тонну.

Міф четвертий. Прийнята постанова Кабміну № 34 від 15.01 2005 року, яка встановлює механізм відшкодування частини відсотків за користування кредитами банків. А чи ви намагались отримати цю компенсацію?! Маємо сумний досвід не одного року, коли в бюджеті раптом не вистачає на всіх коштів або, як це торік трапилося з дотацією за ярі посіви, — кошти знайшлись, але... повернулися до бюджету як не використані за призначенням...

Та чи мало ще подібних міфів вислуховуємо? Це і енергоносії, які ніби не дорожчають, і перевірки контролюючих органів, які ніби призупинені, і стягнення (через Державну виконавчу службу та органи судової влади), на які нібито накладено мораторій. Тим часом чисельність фондів, що практично ігнорують розпорядження Кабінету Міністрів, росте з небаченою швидкістю, і кошти знаходяться не тільки на чималу (порівняно з доходами аграріїв) заробітну платню немалому штатові, а й на придбання та ремонт капітальних будівель, і на зведення нових споруд, і на матеріальне забезпечення, і на придбання авто ...

Ви можете поцікавитися: «А хто не дозволяє вам забезпечити достойною платнею за важку працю ваших працівників?» Слушне запитання, тож, може, порахуємо разом? Простий аналіз вартості ресурсів, що використовуються у виробництві сільськогосподарської продукції (пально-мастильні матеріали, міндобрива, засоби захисту рослин, посівний матеріал, запасні частини тощо), свідчить про її зростання порівняно з минулорічними цінами від 20 до 100 відсотків, у той час як ціни на продукцію сільськогосподарського сектору зменшились удвічі, а з деяких позицій утричі! То звідки ж кошти?

Щовесни аграрій гасає від банку до банку в пошуках кредиту для своєчасного проведення польових робіт, адже весняний день рік годує, а щоосені намагається «здихатися» збіжжя, щоб погасити ці кредити. Цікаво? Нам теж! Аж розпач бере, коли чуєш цінові пропозиції за так важко вирощене. А з виторгу за реалізоване зерно потрібно сплатити і податки, і орендну плату за земельні ділянки, і зарплату, і підлатати вкрай застарілу техніку, і розрахуватися з боргами за кредити, адже ні пально-мастильних матеріалів, ні насіння, ні добрив без попередньої оплати не одержиш.

Можна до скону перераховувати всі проблеми, з якими ми стикаємось щодня, але ми не ставили мету скиглити й канючити якісь подачки. Ми просимо владу повернутись обличчям до села й разом з нашою допомогою, нашим досвідом і бажанням працювати поступово піднімати рівень і виробництва сільськогосподарської продукції, і життя тих, хто працює на землі.

Нам набридло слухати брехню з вуст посадових осіб, які чи то за старою звичкою «прилизують» фактичний стан галузі, чи то навмисно дезінформують високопосадовців, чи то банально саботують рішення уряду та Президента щодо виведення з кризи агропромислової галузі.

Сподіваємось, що з вашою допомогою ми не допустимо соціальної кризи на селі, подальшого зубожіння працівників агропромислового сектору економіки, уникнемо його повного банкрутства.

Варвинський район

Чернігівської області.