Ми вже звикли до того, що в нашій країні закон про державний бюджет — це не просто фінансовий план, а своєрідний “винахід” чи інструмент, за допомогою якого уряд будь-коли може переглянути правила оподаткування, відмінити чи надати пільги, і, звичайно, виявити свою любов до народу.
Однак закон про внесення змін до Закону “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.2005 року перевищив найсміливіші прогнози: було цілком переписано 90 податкових законів і в результаті з’явився так званий соціальний бюджет України, яким було збільшено мінімальну заробітну плату, розмір державної соціальної допомоги під час народження дитини тощо.
Але всім відоме правило: якщо десь щось додається, то в іншому місці повинно відніматися. Цим іншим місцем і виявилася спрощена система оподаткування. Що ж відбулося? Право дрібних підприємців платити ПДВ стало обов’язком (при перевищенні 12-місячного обігу в 300 тисяч грн.). Крім того, ця категорія підприємців на сьогодні позбавлена так званого податного кредиту, тобто права зменшувати ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на той, що вже був сплачений постачальникам, як це роблять підприємства. В результаті у дрібних підприємців ПДВ фактично перетворився з податку на додану(!) вартість у податок з усього обігу за ставкою 20 відсотків.
Крім того, згідно з останніми нововведеннями, якщо приватний підприємець — платник єдиного або фіксованого податку надає послуги іншій особі протягом більш ніж один календарний місяць за податковий рік, він прирівнюється до найманого працівника з відповідним оподаткуванням отриманих доходів. Тобто фізичні особи — підприємці змушені сплачувати 13 відсотків прибуткового податку плюс 32,3 відсотка пенсійного внеску, а також інші соцстрахівські платежі. При цьому від обов’язку сплачувати єдиний податок їх ніхто не звільняв.
Проте цього видалося замало, і з числа платників єдиного податку було вилучено цілі галузі малого бізнесу. Зокрема, з 1 липня 2005 року, згідно з прийнятими змінами, під дію указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності” не підпадають фізичні особи — підприємці, що займаються гральним бізнесом, обміном іноземної валюти, торгівлею підакцизними товарами, операціями з нерухомістю та дорогоцінними металами.
Однак найбільш необґрунтованою є новація, за якою з 1 липня 2005 року платниками єдиного податку не можуть бути підприємці — фізичні особи, що займаються архітектурою і будівництвом, торгівлею лікарськими засобами та виробами медичного призначення, а також наданням юрконсультацій і аудитом. Тобто перелічено професії, на які припадає близько третини всіх приватних підприємців — платників єдиного податку.
Звичайно, всі ці заходи, на думку авторів змін до бюджету, є необхідними, з огляду на повсюдне застосування так званих оптимізаційних схем: коли роботодавці “перетворюють” найманих працівників на платників єдиного податку, економлячи при цьому на податку з доходів та соцвнесках. Я можу погодитися, що проблема існує і бюджет недоотримує внаслідок цих оптимізаційних схем чимало коштів.
Однак чи можна вирішити ситуацію, вдаючись до знищення малого підприємництва як такого? Переконаний: не можна! Треба просто зменшити податкове навантаження на фонд заробітної плати. Якщо ж ні — схеми ухиляння все одно буде знайдено (так було завжди).
Політика будь-якої демократичної держави спрямована на підтримку малого бізнесу. Дрібних підприємців не розглядають як джерело поповнення бюджету, держава піклується про них, вирішуючи тим самим вічну проблему зайнятості. І ось тут криється головне. Ми неодноразово чули від нинішнього Президента України про наміри створити додатково п’ять мільйонів робочих місць. Але хто підрахує, скільки їх буде втрачено після прийняття змін до бюджету-2005? Для багатьох дрібних підприємців здійснення господарської діяльності стало збитковим, внаслідок чого відбувається різке збільшення випадків зняття з реєстрації приватних підприємців — фізичних осіб. Динамічні, цінні для розвитку ринку суб’єкти господарювання змушені будуть піти в “тінь”.
Отже, щоб не допустити відходу в “тінь” підприємців, економічного хаосу, безробіття та зубожіння населення, на мій погляд, слід терміново вжити всіх заходів для мінімізації негативних наслідків виконання бюджету-2005.
Я ініціював законопроект, який передбачає першочергові заходи для порятунку дрібних підприємців. Згідно з чинним порядком, дрібні підприємці зобов’язані зареєструватися платниками ПДВ під час перевищення 12-місячного обігу в 300 тисяч грн. У проекті пропонується підняти зазначену планку до 500 тисяч грн. за останній календарний рік, тобто позбавити обов’язку сплачувати ПДВ суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб.
Пропонується також виключити з чинного закону правило, згідно з яким платник єдиного або фіксованого податку прирівнюється до найманого працівника з відповідним оподаткуванням отриманих доходів, якщо надає послуги іншій особі протягом більше, ніж один календарний місяць за податковий рік. Проектом також дозволяється застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності підприємцям, які займаються архітектурою, надають консультації та роз’яснення з юридичних питань, аудитом.
Однак це лише термінові, першочергові заходи, а комплексне та остаточне вирішення проблеми передбачає розробку та прийняття окремого закону про спрощену систему оподаткування, який замінить уже застарілий указ Президента з цього питання. Це поверне до життя малий бізнес та усуне всі негативні законодавчі колізії.
Василь ГАВРИЛЮК, народний депутат України.