Щороку третьої неділі травня ми вшановуємо пам’ять сотень тисяч жертв — українців, росіян, поляків, євреїв, представників інших національностей, яких було замордовано сталінським режимом, злодійськи вночі вивезено і вбито у Биківнянському лісі поблизу Києва.
По всій Україні тоталітарний режим залишив десятки, сотні своїх злочинних відзнак, і кожна з них це —десятки, сотні тисяч життів наших земляків.
Досі невідоме точне число жертв тієї кривавої тиранії.
Запали свічку...
Стань тихо біля хреста, могили, пам’ятного знаку.
Помолись за безвинно загублених українців, яких — мільйони.
Згадай історію. 350 років тому Україна за кількістю населення випереджала тодішню Московію. Однак далі, попри багатовікові сімейні традиції, кількість української нації зростала дуже повільно. Протягом віків методично, послідовно мордували душу і тіло, знищували цвіт нації: козаків, селян, інтелігенцію. Заслання, революції, колективізації, голодомори, війни, політичні розправи. У XX столітті зростання кількості українців злочинним більшовицьким режимом було практично зупинено. А наприкінці війни взагалі виникла недолюдська расистська ідея — розвіяти українську націю на просторах 1/6 частини суходолу. Вагонів забракло...
Лідер Народного руху України В’ячеслав Чорновіл, спираючись на наукові дослідження, казав, що Україна могла б увійти у XXІ століття з 100-мільйонним населенням.
Така страшна ціна колоніального поневолення.
Така жахлива картина геноциду українського народу.
Колишня влада ніби вже незалежної України замовчувала факти злодіянь, вдавала, що нічого страшного не відбувалося. Але ж відомо: народ, який не знає свого минулого, — не має майбутнього.
Сьогодні народна влада разом з народом вшановує пам’ять мільйонів закатованих співвітчизників. Є політична воля спорудити у Биківнянському лісі меморіал.
Ми підтримуємо ці кроки. Ми не просто засуджуємо тоталітаризм як одну з наймерзенніших форм комуністичної влади, а й робитимемо все для того, щоб такого більше ніколи не повторилося на нашій землі. Ці трагічні сторінки вітчизняної історії мають бути навічно закарбовані в народній пам’яті і слугувати запорукою недопущення подібного.
З цією метою фракція «Наша Україна» пропонує:
— встановити на державному рівні День вшанування пам’яті жертв політичних репресій;
— невідкладно (доки живі свідки й існують архівні матеріали) провести відповідні дослідження для встановлення всіх місць більшовицьких злочинів, точної кількості жертв, а також створення Книги пам’яті безвинно закатованих;
— облаштувати у кожному місці трагедії меморіальні споруди;
— припинити в колишньому Жовтневому палаці (ще раніше — «будинку Мехліса»), де здійснювали масові розстріли, проведення розважальних заходів, а згодом перетворити його на музей пам’яті жертв політичних репресій;
— доповнити підручники цими драматичними сторінками нашої історії для її правдивого відображення.
Фракція «Наша Україна» звертається до всіх, хто може долучитися до цієї святої справи — влади, науковців, громадських та політичних організацій, громадян, які можуть посвідчити чи надати відповідні матеріали, — всією громадою відновімо історичну пам’ять, станьмо повноцінною державною нацією.
Слава Україні!
Слава її героям!
В’ячеслав КОВАЛЬ, уповноважений фракції «Наша Україна».
18 травня 2005 року.
м. Київ.
