Наш режисер-дебютант Ігор Стрембіцький завоював «Золоту пальмову гілку» на фестивалі в Каннах!
Ця звістка надійшла того самого ранку, коли у всіх нас боліла голова від усвідомлення, що Україна виявилася далеко не першою на «Євробаченні» (перші, як відомо, греки, а ми — в почесній компанії ледачих німців, французів та британців). Так ось, того самого ранку, вперше за всю історію українського кіно, головну нагороду Каннського фестивалю в жанрі документального кіно отримала десятихвилинна стрічка Стрембіцького «Подорожні».
Фільм «Подорожні» на диво негучний, він не одразу впадає у вічі. Він схожий на несподіваний порив вітру, на політ птаха в сутінках чи короткий — все це не встигаєш зафіксувати й питаєш сам себе: «Ой, а що то було?» Фільм — про долю, про те, яка тонка межа між буттям і небуттям, раєм і пеклом. Ігор Стрембіцький родом з-під Надвірної, що на Івано-Франківщині.
Він студент останнього курсу Київського університету театру кіно і телебачення (майстерня Сергія Буковського та Володимира Кукоренчука). Ми зателефонували Сергієві Буковському, привітали його з успіхом учня. Буковський розповів, що «Подорожні» —дипломна робота Ігоря. Як картина потрапила до Канн? Дуже просто, навіть випадково. Річ у тім, що Ігор уже півроку не міг захистити диплом. Бо для того, щоб тобі зробили кінокопію для захисту, треба, щоб фільм засвітився хоч на якомусь фестивалі.
Отож дружина Ігоря Наталка взяла робочу копію фільму й надіслала її з Київського головпоштамту прямо в Канни. А там «Подорожні» потрапили до конкурсної програми. Запросили й режисера. Але потрібні були ще деякі витрати: зробити різні супровідні матеріали, буклети й таке інше. Мінкультури не допомогло, витрати оплатив Олександр Роднянський (телекомпанія 1+1). У Парижі зробили копію для субтитрування. Але напередодні показу в Каннах виявилося, що в картині є брак зі звуком, потрібен оригінал запису. Буквально за ніч справу владнали, хоча в Каннах фільм довелося показувати на двох плівках, звук і зображення — окремо. Але фільм таки отримав «Золоту пальмову гілку» в документальному жанрі. Хоча, каже Буковський, фільм більш схожий на вірші, аніж на документ.
Міністр культури Оксана Білозір уже привітала Ігоря з перемогою. Втім, все обійшлося без підтримки держави. Можна понарікати: мовляв, ось вона, золота гілка, на якій ми сидимо і про яку не дбаємо. Але не нарікатимемо. Все-таки — свято!
