До 85-ліття Миколи Гринька
Українського актора Миколу Гринька, без перебільшення, знав увесь світ, адже він грав у більшості знаменитих стрічок Андрія Тарковського («Іванове дитинство», «Андрій Рубльов», «Солярис», «Дзеркало», «Сталкер»). Режисер дуже цінував його. До речі, вони обоє, Гринько й Тарковський, були «історико-культурними земляками» (Тарковські походили з півдня України і мали родинні зв’язки з нашими Тобілевичами).
Микола Гринько був по-справжньому культовим кіноактором, улюбленцем як елітарної, так і масової публіки.
Він народився в Херсоні 22 травня 1920 року. Акторська кар’єра склалася вдало. З 1946 до 1955 року працював у Запорізькому українському муздрамтеатрі, потім (1956—1963) був актором Укрконцерту. З 1963-го перейшов на Київську кіностудію. Завдяки феноменально-різнобічному таланту Гринько зіграв близько 100 ролей у дуже різних художніх фільмах — соціальних, пригодницьких, детективних, психологічних, ліричних, філософських. Чимало з них були помітні для свого часу — «Мир тому, хто входить», «Двадцять днів без війни», «Звинувачується весілля», «Сюжет для невеликого оповідання», «Романс про закоханих», «Ати-бати, йшли солдати...», «Дума про Ковпака», «Тегеран-43». Окремо згадаємо участь Миколи Гринька у стрічках для дітей, що стали класикою жанру, — «Автомобіль, скрипка і собака Клякса», «Пригоди Буратіно» і «Пригоди Електроніка».
Критики, пишучи про Гринька, підкреслювали його внутрішню глибину, лаконічність, виразну стриманість почуттів і тонке відчуття ігрової паузи. Його ім’я є в багатьох енциклопедіях і назавжди увійшло до скарбниці національної культури.
Його не стало 10 червня 1989-го, в Києві, на сімдесятому році життя. Проте залишаються з нами створені Гриньком кінообрази — ці шедеври людського духу і психологічно вишуканої свідомості.
Ярослав ГОЛОБОРОДЬКО, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Херсонського економіко-правового інституту, доктор філологічних наук, професор.