Альфа й омега ринкової економіки — приватна власність. У тому разі, коли вона отримана законним шляхом. Перехід державної власності у приватну супроводжувався в Україні конфліктними ситуаціями. Саме тому Президент Віктор Ющенко сказав під час інавгурації: “Ми проведемо чесну приватизацію... Об’єкти, які вкрадені, будуть повернуті до держави, починаючи з “Криворіжсталі”.
Водночас він не раз уточнював: “Реприватизація не має бути введена у ранг національної політики”. Це й зрозуміло — перегляд підсумків приватизації не повинен перетворитися на новий перерозподіл власності на догоду політичній кон’юнктурі. Власність — річ тендітна. Будь-яка невдала спроба її переділити, навіть необережне слово, сказане про це можновладцями, матимуть серйозні наслідки — відштовхне бізнес, внесе напругу в підприємницьке середовище, загальмує доленосні для економіки країни інвестиційні проекти.
Чи не є ці дві обставини — необхідність перегляду результатів старої приватизації і небезпека створити бізнесу значний дискомфорт — взаємовиключаючими? Отож зрозуміло, які складні завдання постали перед тими, хто намагається зробити приватизацію і справедливою, і ефективною водночас. Це можна порівняти з діями хірурга, котрий повинен відсікти хвору тканину і не позбавити організм шансу й надалі розвиватися і рости.
Зрозуміло, міжвідомча робоча група з опрацювання проблемних питань приватизації державного майна під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра Анатолія Кінаха повинна була почати свою роботу з формування базових критеріїв і підходів. Процеси перегляду результатів приватизації мають відбуватися винятково у правовому полі на засадах, передбачених законодавством. Кожен етап цього непростого шляху повинен бути спрямований на вдосконалення механізмів приватизації, його мета — досягнення якісно нового рівня розвитку економіки. При цьому обов’язковим є дотримання паритету інтересів держави під час формування відносин власності та прав акціонерів, створення гарантій безпеки бізнесу та розвитку добросовісної конкуренції — основи довіри до України у світі.
Закон — один. Для всіх
Інколи таким процесам заважає недосконалість законодавства. Але діяти так, як свого часу «приватизатори», — змінювати його під інтереси окремих фінансових груп, навіть якщо у її ролі виступає держава, без врахування паритетності прав інвестора і власника, абсолютно неприпустимо.
А тому до проекту закону «Про державну програму приватизації» було внесено роз’яснення поняття «абсолютна прозорість», тобто застосування конкурентних способів приватизації — аукціонів, конкурсів, продажу акцій організаторами торгівлі цінними паперами тощо. У законопроекті «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації» з’явилося визначення критеріїв об’єктів, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Законопроект «Про управління об’єктами державної власності» був рекомендований до розгляду парламентом першочерговим. У ньому виписано особливості управління об’єктами власності в залежності від розміру частки, яка належить державі у їх статутних фондах. Визначається завдання підвищення ефективності державного менеджменту, конкурсні засади призначення керівників підприємств, ведення реєстру об’єктів права державної власності.
Усі законодавчі напрацювання мають акумулюватися у програмі «Власність народу», яка визначає концептуальні засади управління державним майном, підвищення ефективності його використання, формування механізмів збільшення капіталізації державної власності. Проект програми прискіпливо розглядається на засіданнях робочої групи.
Методична системна робота з формування механізмів справедливої, ефективної приватизації потребує нової філософії, виключає можливість ручного керування та механічного втручання в практику приватизації. Голова групи, Перший віце-прем’єр-міністр України А. Кінах коментує це так: « Ми допускаємо, що свого часу приватизація відбувалася з порушенням законодавства. Але це не означає, що нова влада заради справедливості та прискорення результатів може діяти аналогічно. Цьому треба покласти край. Ті, хто через порушення законодавства домагаються перерозподілу власності, дуже ризикують, бо вони дозволяють собі дії, які йдуть усупереч офіційному курсу України як правової держави».
Хоч би як хотілося деякім гарячим головам зробити з повернення «Криворіжсталі» в державну власність «показовий виступ», справа розглядатиметься в суді, і лише він вправі вирішити питання справедливості та законності приватизації. В судових інстанціях вирішуються й інші найрезонансніші справи — Сєверодонецького об’єднання «Азот», Нікопольського заводу феросплавів тощо. Подання 62 народних депутатів стосовно відповідності законодавству закону про особливості приватизації підприємств «Укррудпрому» нещодавно прийняв до розгляду Конституційний Суд. Саме у такий спосіб, на переконання А. Кінаха, можливо захистити інтереси держави у складних приватизаційних процесах.
«Я б рекомендував не вживати слів «реприватизація» або «націоналізація», — не раз підкреслював Перший віце-прем’єр-міністр, — лише в законодавчому полі, виважено та чесно будуть здійснюватися кроки з перегляду результатів приватизації».
Не каральний меч
В опрацюванні проблемних питань приватизації не може бути поспішних дій, «рубання з плеча», дій за принципом, «якщо є сумніви, простіше відібрати, ніж розібратися». Довіру бізнесу до влади просто зруйнувати, але важко відновити. Держава не може бути «каральним мечем», вона має бути діловим прозорим партнером у конкурентному змаганні, який розуміє — бізнесу потрібні передбачуваність та прогнозованість. Водночас існують резонансні справи, вирішення яких не можна відкладати, — робочій групі, уряду треба докласти зусиль, щоб перегляд відбувся виключно в законодавчому, легітимному полі.
Ось чому робоча група ретельно і обережно ставиться до кожного окремого випадку. Так, на Чорноморському суднобудівному заводі були виявлені очевидні порушення — інвестор не в повному обсязі виконав умови купівлі-продажу, довів до загострення соціальної напруженості. До справи залучилися усі зацікавлені сторони — акціонери, Миколаївська облдержадміністрація, обласна рада народних депутатів, організації профспілок і трудовий колектив. Після глибокого вивчення питання було прийняте рішення —встановити жорсткий моніторинг виконання покупцем умов відновлення виробництва суден, зобов’язати власників терміново погасити заборгованість із заробітної плати. Логіка дій зрозуміла — краще домогтися виправлення ситуації, ніж вживати крайні заходи. Досягнутий мирним шляхом результат дорожчий за будь-які радикальні дії. Якщо власники серйозні — вони зрозуміють партнерське налаштування влади. Якщо ні — радикальніші заходи можуть не забаритися.
Такі цивілізовані, сучасні пропозиції, які повинні влаштувати обидві сторони. Йдеться про те, що у разі виявлення порушень під час приватизації, власникам буде запропоновано доплатити певну суму. Якщо вони відмовляться — підприємства буде повернено у державну власність або виставлено на повторний конкурс. Певно, це — не єдиний алгоритм. Днями тижневик «Галицькі контракти» повідомив про законопроект, що пропонує добровільну доплату за приватизовані об’єкти в обмін на так звану охоронну грамоту з печаткою, яка гарантує безпеку власності. Отож сумнівів немає: система власності повинна будуватися ретельно, без поспіху і революційних гасел. Як сказали б промисловці часів Терещенка і Ханенка, на віки.
Показово, що в діяльності робочої групи з проблемних питань приватизації небагато посилань на прокуратуру та інші силові структури. Натомість працюють аналітики та експерти. В одному випадку їм доручається з’ясувати ринкову поведінку суб’єктів господарювання, вивчити їх цінову політику до і після приватизації, в іншому — запропонувати оптимальну організаційну структуру об’єднання підприємств для подальшого розвитку промислової галузі. На цю важливу обставину варто звернути увагу: паралельно з вирішенням конкретних питань приватизації створюється інтелектуальний продукт, який може бути покладений в основу серйозних економічних рішень, стати базою сучасної середньо- і довгострокової стратегії розвитку окремих галузей промисловості та економіки країни в цілому. Оце і є основний позитив діяльності робочої групи — вона прагне не тільки виправити помилки, а й запропонувати рецепти; вона працює передусім заради майбутнього. Це стиль роботи Анатолія Кінаха: півроку тому свій досвід державницької роботи, величезні напрацювання в Українському союзі промисловців і підприємців із захисту прав національного товаровиробника він виклав у книзі «Український прорив». Фактично ця книжка — розгорнута стратегія формування в країні конкурентоспроможної економіки, відродження та зміцнення економічного і науково-технічного потенціалу, подолання розриву в розвитку між Україною та розвиненими країнами, створення умов для досягнення високого матеріального рівня життя громадян.
Отож не дивно, що під час візиту до Брюсселя Перший віце-прем’єр-міністр України Анатолій Кінах наголосив: робота з перегляду умов приватизації спирається на чітке дотримання правил захисту прав власників, інвесторів, безпеки бізнесу і створення умов рівноправної конкуренції. Саме такі підходи адекватні очікуванням інвесторів із Євросоюзу, з якими Анатолій Кінах мав нагоду зустрітися під час перебування у Бельгії.
Він нагадав, що робочою групою з розгляду проблемних питань приватизації, у складі якої народні депутати, керівники профільних міністерств та відомств, Фонду державного майна України, на підставі пропозицій держструктур завершено перший етап інвентаризації приватизованих об’єктів та визначено орієнтовний перелік із 29 стратегічних підприємств. Перший віце-прем’єр повідомив також, що перелік з пропозиціями передано для узгодження Президенту України В. Ющенку, який, за словами А. Кінаха, поділяє такий підхід до питання приватизації.
Анатолій Кінах також звернув увагу урядовців та членів робочої групи на необхідність дотримуватися відповідальної та виваженої позиції щодо приватизації стратегічних підприємств та утримуватися від передчасних висновків стосовно тих чи тих підприємств. «Урядовці повинні нести відповідальність за кожне слово щодо питань приватизації. Ніяких коментарів стосовно законності приватизації або прогнозів про подальшу долю підприємств до рішення суду не повинно бути», — підкреслив він.
Замість післямови
Тема перегляду результатів приватизації — революційна. Від особистості, якій це доручено зробити, без перебільшення, залежить усе. Крім справедливості та чесності, чого прагне суспільство, треба надати поштовх для розвитку вітчизняної промисловості. При цьому нові «приватизатори» несуть на собі величезну відповідальність — зберегти стабільність зростання виробництва, не піддатися тиску політичних кон’юнктурників, не реагувати на незгасаючі пристрасті періоду становлення нової влади.
...Революційні події мають власну логіку розвитку. Їх творці не хочуть йти з майданів, навіть коли революція перемогла. Якщо до палких бійців приєднуються люди, котрі мають нечесні наміри або прагнуть реваншу — ситуація може значно ускладнитися.
