Наступні парламентські вибори відбудуться без втручання адмінресурсу. В цьому переконані народні депутати з фракції СПУ. Вони запевняють: докладуть максимум зусиль, щоб політика нової влади була прозорою. І насамперед враховувала інтереси селян. Про це та про останні події в парламенті — наша розмова з народним обранцем Михайлом МЕЛЬНИЧУКОМ.
— Михайле Васильовичу, під час розподілу урядових портфелів ваш лідер був серед кандидатів на посаду прем’єра. Після затвердження Кабінету Міністрів почали говорити, що Олександр Мороз стане одним з головних претендентів на крісло заступника Голови Верховної Ради.
— Нині Олександр Олександрович, як ніколи, має достатньо авторитету, щоб очолити Кабінет Міністрів або ввійти до Президії Верховної Ради. Але, як не раз заявляв наш лідер, особистості, котрі обіймають сьогодні одні з найвищих керівних посад в державі (Ю. Тимошенко, В. Литвин), є оптимальними з політичних та економічних поглядів. А що ж до входження Олександра Олександровича до Президії Верховної Ради, то навряд чи це істотно вплине на його авторитет на наступних парламентських виборах, на які наша партія, до речі, збирається йти самостійно.
— Лави фракції СПУ поповнюють депутати з колишньої більшості. Ви всіх приймаєте, хто звертається до вас з подібними заявами?
— Звісно, ні. Деяким доводиться відмовляти. Головне, щоб ці депутати розділяли нашу ідеологію та розуміли наші пріоритети.
Наші партійні осередки на виборах працюють не за гроші, а за ідею. Соціалісти ніколи не змінювали своїх поглядів, не робили крен в якійсь бік, не зраджували, зокрема, інтересам селян. Ми завжди були прямими, чесними і послідовними. До нашої перемоги були в опозиції і нікого не підводили!
— Чи можна говорити про створення нової проурядової чи пропрезидентської більшості в парламенті? І як ви оцінюєте співпрацю Верховної Ради і Кабінету Міністрів на нинішньому етапі?
— У парламенті стало легше домовлятися. Немає шаленого тиску з боку адміністрації чи секретаріату Президента, як було раніше. В багатьох питаннях у нас багато спільного з «Нашою Україною», Народною партією, «Батьківщиною», «Єдиною Україною». Знаходимо спільні дотики і з СДПУ (о). Але переважно це — ситуативна більшість.
Ми сьогодні досить продуктивно можемо співпрацювати з урядом. Результативно вирішуються питання з прем’єром Юлією Тимошенко, з МінАПК, тому що там багато фахівців, які напряму підтримують селян.
— Непопулярні рішення Кабінету Міністрів і непорозуміння між самими урядовцями говорять про недостатню компетентність чи лобіювання чиїхось інтересів?
— У мене такої підозри немає. Скажімо, щодо зменшення ввізного мита урядовці спробували прозондувати позицію парламенту, думку суспільства. Було організовано багато «круглих столів» — шукали компроміс. Я взагалі не хотів би говорити, що уряд — недосвідчений і непрофесіональний. Ми зустрічалися з урядовцями, щоб досягти певного компромісу. І досягли. Ввізна яловичина буде в Україні 14—14,50 гривні, свинина —15—16.
— Що передбачає новий законопроект по ввізному миту?
— Документ враховує інтереси і товаровиробників, і переробників, і споживачів. Але основне було застерегти парламент від прийняття таких змін, які вдарили б по нашому селянину. Тобто запобігти ввезенню дешевих продуктів і знищити село. Скажімо, м’ясо і м’ясопродукти планувалося ввозити за вдвічі нижчими цінами. На сьогоднішній день, за інформацією АПК, на українському селі — 200 тисяч тонн м’ясних ресурсів.
— Чому це м’ясо не на прилавках країни?
— Невигідно. Селянин не хоче його продавати, бо немає дотацій. З цього приводу ми звернулися до Прем’єр-міністра та до міністра фінансів. У нас є така інформація, що майже 370 мільйонів дотацій — а це закупки насіння, добрив, палива — не дійшли до села.
І ще одне. Якби м’ясо та продукти за низькими цінами ввезли на ринок України, то це вдарило б по галузі тваринництва. А 70 відсотків м’яса виробляється у власних підсобних господарствах. Що ще? Уряд висловлював пропозицію знизити тарифи на овочі, молоко і молочні продукти. Але цього вистачає і у нас. Народні депутати спільно з Прем’єр-міністром шляхом компромісу досягли домовленості.
— Якою має бути квота на ввезення м’яса?
— 300—400 тисяч тонн. За минулий рік виробництво м’яса в Україні становило 1 млн. 560 тис. Для задоволення споживчого ринку потрібно 2 мільйони. Торік, за статистикою, українець з’їдав 33 кг м’яса. Думаю, цю цифру треба збільшити до 50—60 кг.
— Які законопроекти підготувала ваша фракція для поліпшення ситуації на селі?
— Нині село в занепаді. Ми пропонували наступне десятиріччя оголосити роками підтримки АПК. Село має давати 40—50 відсотків ВВП. Щороку виділяти на АПК не два відсотки, як це закладено цього року, а не менше 10 відсотків видатків державного бюджету.
У кошторисі вилучено статтю, яка передбачає форс-мажорні обставини. Однак селяни завжди працюють у надто складних умовах. Тому я вніс законо-проект, який передбачає форс-мажор. Це — своєрідна страховка, можливість допомоги з резервного фонду.
Цей рік буде важкий для уряду і села, адже він соціально зорієнтований на підвищення зарплати та пенсії — доплат на утримання дітей, інвалідів та ін. Робоча група при Кабінеті Міністрів готує тактику і стратегію агропромислового комплексу. До цієї групи ввхожу я та інші депутати. Потужна програма підтримки села має запрацювати наступного року. До того ж соціалістам вдалося відстояти всі пільги на цей рік для АПК.
— Що не вдалося?
— Відрахування до Пенсійного фонду на рівні 6,5 відсотка. Однак з часом, думаю, це питання врегулюють. Ми також вважаємо, що треба подумати про ціни на паливо, добрива, подбати про кредити. Вони повинні становити менше 10 відсотків, можливо, навіть і п’ять. Але кредити мають бути довгостроковими — на 10—15 років.
— Хто працюватиме на землі? Молодь активно мігрує до міст, і цей процес важко зупинити...
— Треба підтримати село. Нині не обробляється 10 мільйонів га землі. Якщо держава підтримає рослинництво і тваринництво — а соціалісти вважають, що це неодмінно буде — знову розвиватиметься колективна форма праці на селі, відбудовуватимуться ферми. Тоді село може дати не менше 3—4 мільйонів робочих місць за два роки.
