«УкрСиббанку» несподівано знадобилися залізничні цистерни?
Виявляється, є кілька способів отримати майно. Можна його, наприклад, купити. Можна одержати як спадок або контрибуцію. «УкрСиббанк», гадаю, обрав цікавіший спосіб: він, надаючи кредит, узяв майно в заставу, а тепер цю заставу повертати просто не спішить.
У березні 2003 року «УкрСиббанк» надав товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтотранспортна компанія» кредит на суму 14 мільйонів гривень. На забезпечення виконання зобов’язань банк прийняв поруку від інших підприємств, крім того, транспортники внесли в заставу свої основні засоби — 100 вагонів-цистерн (загальна вартість цих вагонів становила приблизно 22 мільйони гривень). Остаточно повернути кредит і виплатити всі належні нарахування позичальник мав до 10 жовтня 2005 року.
Проте 29 березня 2005 року «Нафтотранспортна компанія» одержала листа, який вимагав погашення кредиту.
Загалом нічого аж такого надзвичайного у цьому немає: банк може вимагати дострокового погашення кредиту, якщо позичальник порушує умови застави або якщо виникають прострочення з виплат за кредит. До того ж термін погашення в такому разі настає з дати отримання листа (29.03). А якщо позичальник не має відповідних коштів, йому нараховується пеня.
Не варто й казати про скруту, в якій опинилася нафтотранспортна компанія. Адже сума, яку вона мала викласти, становила майже 10 мільйонів. Крім того, умови застави транспортники не порушували. Щоправда, вони визнали: деякі прострочення з виплат виникали, хоч і незначні. Зрештою, такі затримки виникають практично у всіх позичальників, на них зазвичай не зважають, та й від відшкодувань транспортники не відмовлялися.
Хай як там було, банк мав формальний привід вимагати повернення кредиту, і «Нафтотранспортна компанія» взялася шукати гроші. Суму, хоч і немалу, було знайдено, і 11 квітня 2005 року, після перерахування «УкрСиббанкові» належних мільйонів і відповідних відсотків, транспортники зажадали зупинки дії кредитного договору.
Це, так би мовити, основна, фабульна, частина кредитної історії. Та справа в тому, що історія ця дістала несподіване продовження.
ТОВ «Нафтотранспортна компанія» звернулося до «УкрСиббанку» з проханням надати інформацію про наявність додаткових нарахувань, якщо такі існують згідно з договором про кредитування. Відповідь була геть несподівана. Усно повідомили, що таку інформацію письмово надати не можуть. Справа в тому, що, відповідно до встановлених правил, під час надання кредиту існує декілька рахунків: окремий — власне для «тіла» кредиту, окремий — на погашення відсотків, і ще — для додаткових нарахувань (штрафів, пені тощо). І тепер транспортники, умовно кажучи, готові були б віддати банкові гроші, але не знають, «куди їх принести».
Така поведінка банку могла б видатися безглуздою. Насправді відсутність у нафтотранспортній компанії вказаних відомостей може мати цікаві наслідки. Оскільки сума за кредитним договором остаточно не погашена, згадані вже сто вагонів-цистерн і досі перебувають у заставі. «Нафтотранспортна компанія» поки що ними користується, але сказати, що вони їй стовідсотково належать, не можна. Крім того, якщо ТОВ «Нафтотранспортна компанія» вирішить узяти кредит в якогось іншого банку, закласти цистерни буде неможливо — вони все ще закладені.
Транспортники доклали деяких зусиль і таки змогли з’ясувати, що додаткові нарахування відповідно до кредитного договору (ті самі, які невідомо куди треба перераховувати) існують. Становлять вони аж 62061 гривню і 31 копійку. Нагадувати, що сотня вагонів коштує не один мільйон, ми не будемо.
Загалом вихід із такої ситуації знайти нескладно. Оскільки не вказується номер рахунка, на який можна було б перерахувати додаткові нарахування, транспортники здійснили це перерахування на депозит приватного нотаріуса — законодавство передбачає такі дії. А до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції було надано документи з підтвердженням виконання зобов’язань за кредитним договором та заява про закінчення виконавчого провадження.
Іншими словами, «Нафтотранспортна компанія» підтвердила те, що вона розрахувалася з «УкрСиббанком» і останній не має жодних підстав претендувати на вагони-цистерни.
На сьогодні основні засоби — вагони-цистерни — ще не повернулися до транспортників. Щоправда, найближчим часом, сподіваюся, все стане на свої місця — банк погодиться сумлінно вчинити дії з виведення вагонів-цистерн із застави (бо згадані 62 тисячі, перераховані на депозит приватного нотаріуса, фактично належать банкові), і транспортники зможуть нарешті розпоряджатися своєю власністю.
Залишається риторичне запитання: невже хтось із працівників «УкрСиббанку» вирішив принести банку майно у такий спосіб? Щоправда, може виникнути ще одне запитання: хто відшкодує збитки нафтотранспортникам?
