Віддати владу громадам!

Завершилися перші Всеукраїнські збори представників місцевого самоврядування. Думки учасників зборів були різними. Без сумніву, цей масштабний захід, проведений уперше за роки незалежності, дав змогу представникам влади й місцевого самоврядування не лише почути й побачити один одного, а й спробувати спільно окреслити нагальні проблеми.

Перша проблема — бідність. Її, за словами Президента, можна подолати, лише звільнивши підприємницьку енергію громадян. А умовами для створення цього має опікуватися не тільки центральна влада, а й місцеві громади, яким необхідно дати простір для ініціативи.

Інша проблема — порушення прав громадян через диспропорцію в економічному розвитку регіонів. За словами гаранта Конституції, в 2001 році розрив між областями з найбільшим і найменшим відсотком ВВП на душу населення становив 2,3 разу. А в 2004-му, з урахуванням показника Києва, ця різниця зросла до 6,5 разу. Отже, добробут людини залежить не від її розуму, а від того, де вона живе. І це несправедливо, — наголосив він.

Нині територіальні громади не мають ані важелів, ані стимулів для розвитку регіональної економіки. Вихід один — децентралізація влади, — підкреслив глава держави. В. Ющенко зауважив, що нинішній занепад села також є наслідком проблеми самоврядування: «У дев’яти з десяти сільрад кошторису ледь вистачає на зарплату голові й секретареві». А землями поза межами сільського населеного пункту місцеве самоврядування взагалі не розпоряджається — все вирішує чиновник у районі.

Для того, щоб ця проблема зрушила з мертвої точки, потрібно, за словами В. Ющенка, перерозподілити і розмежувати права й обов’язки органів державної влади і місцевого самоврядування. «Надання державних і громадських послуг найбільшою мірою має бути передано до громад», — зазначив він. Водночас громада має отримати можливість здійснювати державне управління на своїй території.

Це передусім залежить від фінансової спроможності. «Місцеві громади мають отримати достатні джерела фінансових надходжень. Село, селище, місто під час формування свого бюджету повинні залежати лише від закону, нормативів і власної економічної ініціативи, а не від волі чиновників різного рівня», — сказав В. Ющенко.

За нинішньої фінансової системи 30 відсотків місцевих бюджетів формується на місцях, решта — за рахунок центрального бюджету. «Ми стали свідками абсурдної фіскальної моделі. Спочатку 95 відсотків усіх грошей треба передати до Києва, щоб потім якийсь дядько спрямував їх у регіон», — зазначив гарант Конституції. Проблема номер один сьогодні — це концентрація повноважень і ресурсів у центрі та її повна відсутність на місці. Бо та система, яка сьогодні є, ніколи не матиме достатньо грошей.

Уже під час свого виступу Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко запевнила присутніх: уряд працює над цією проблемою. Зокрема, за її словами, готується документ, щоб уже в другому півріччі внести зміни до місцевих бюджетів, посиливши їх фінансову самостійність. Принаймні, пообіцяла вона, державний бюджет 2006 року формуватиметься на зовсім іншому принципі — від місцевих громад до центру.

Має відбутися максимальна децентралізація рахунків господарських суб’єктів, — зазначила Прем’єр-міністр. Так, за її словами, дочірнє підприємство сплачуватиме податки за місцем розташування, а не спрямовуватиме їх до столиці. До іншої пропозиції — продавати землі несільськогосподарського призначення з аукціонів, а гроші направляти до місцевих бюджетів — учасники зборів поставилися обережніше. Запровадивши таку систему, на переконання Ю. Тимошенко, ми позбудемося практики осідання коштів за земельні ділянки в окремих кишенях.

Прем’єр-міністр запевнила: уряд робитиме все, щоб через зменшення податкового навантаження легалізовувалася заробітна плата та збільшувався податок з прибутку. А це збільшить доходну частину місцевих бюджетів.

Це питання спричинило у залі гостру дискусію. Київський міський голова, голова Асоціації міст України Олександр Омельченко заявив, що закон про вибори місцевих рад на пропорційній основі є неконституційним. «Верховна Рада двічі обиралася за мажоритарною системою, ще двічі — за змішаною. Постає запитання: які у вас, народні депутати, є підстави проводити експеримент на місцевому самоврядуванні, переводячи вибори з мажоритарної системи відразу на пропорційну?» — поцікавився О. Омельченко. Водночас міський голова зазначив, що не йдеться про відміну політичної реформи. Реформувати необхідно як економіку і політику, так і територіальний устрій країни. Але робити це треба виважено, радячись із людьми. Його підтримав голова Шевченківської райради Чернівців Михайло Пазюк: «На місцях потрібні не політичні дискусії, а щоденна кропітка робота».

Однак, на думку Голови Верховної Ради України Володимира Литвина, парламентські вибори 2006 року мають пройти на пропорційній основі, але за відкритими партійними списками, «щоб було 450 округів». За його словами, наступні вибори, по суті, стануть виборами Прем’єр-міністра України та підтвердженням вибору народу, зробленого під час останніх президентських виборів. Якщо партійні списки формуватимуться у відкритому режимі, не буде диктату політичного лідера, і на прохідних місцях у партійних списках «будуть знакові фігури, а не люди з мішками грошей», — зауважив він.

У тому, що пропорційна й мажоритарна системи мають свої плюси й недоліки, впевнена і Ю. Тимошенко. Вона зазначила, що шансів пройти у парламенті в законопроекту, який би змінював пропорційну систему на мажоритарну, дуже мало. Тому необхідно знайти золоту середину. Таким компромісом могло б стати положення, що громада сама пропонуватиме партіям людей, найповажніших у ній.

Щоправда, такі пропозиції не викликали ентузіазму у зібрання. Тож за наполяганням О. Омельченка у підсумковій резолюції було записано прохання до Верховної Ради невідкладно підготувати та розглянути нову редакцію законів про вибори до місцевих органів влади на основі пропозицій, що звучали у залі.

У більшості делегатів проведення адміністративно-територіальної реформи викликало побоювання. Погоджуючись з тим, що вона потрібна, вони водночас наголошували, що поспішати не слід. Так, Микола Шкарбан, депутат Полтавської облради, наголосив, що одночасне впровадження адміністративно-територіальної реформи, а також змін у виборчому законодавстві і Конституції можуть призвести до абсурду. «Я не хотів би опинитися на операційному столі, де група хірургів випробовує новий метод хірургічного втручання, анастезіолог — нову методику знеболювання, а медтехніки презентують нову медичну апаратуру». Як на мене, зазначив він, то треба обрати один, найважливіший експеримент. І при цьому пам’ятати, що він проводиться не на кафедрі, а в державі з реальними людьми, а тому будь-які помилки будуть дуже болючі. А лідер Комуністичної партії Петро Симоненко взагалі запропонував провести референдум з цього питання. І наголосив, що реформа, яка починається в умовах кризи, приречена на провал.

На переконання ж прем’єра, адміністративно-територіальна реформа має проводитися на основі фінансової заможності і самостійності громад, а не за кількісним складом населення. Бо заможна громада здатна сама вирішити, як організувати своє життя.

Водночас, за її словами, не можна нав’язувати і насильно проводити адміністративно-територіальну реформу, змінювати межі тієї чи іншої територіальної одиниці. Саме тому уряд почав реформу не з постанов чи законопроектів, а з широкого обговорення. Прем’єр пообіцяла, що уряд під час розгляду цього питання врахує всі пропозиції, які лунали на зборах.