Під Краснопіллям, що на Сумщині, у солдатських кирзачах і шинелі на виріст, розпочав 17-літній Іван визвольну місію. На підході до Дніпра був контужений, а за тиждень, коли форсував Борисфен на палатці, напханій соломою, — поранений.
Під Фастовом проривався з оточення з бойовим прапором 764-го стрілецького полку на грудях. За цей подвиг герой був удостоєний найвищої солдатської відзнаки —медалі «За відвагу».
Після війни за 28 років офіцерської служби «відгостював» майже в десяти гарнізонах — від Львова до Благовєщенська. Там і був звільнений у запас у званні полковника.
Іван Тимофійович рівно на 20 років старший за світлий День Перемоги. Заступник голови ради ветеранів Зарічного району Сум полковник Фоменко відповідає за військово-патріотичне виховання підростаючого покоління. Тож і досі в строю. І не де-небудь, а знову на передовій.
