На нас величезне враження справив український народ, який відстоював своє право на свободу вибору, відхід від авторитаризму і прагнення до євроінтеграції. Такими словами захоплення вітав учасників дводенного засідання Міжпарламентської ради Україна—НАТО, яка цими днями у розширеному складі засідає в приміщенні українського парламенту, співголова цієї ради італієць Франко Анджіоні. Однак, вважає він, через важку спадщину, що її отримала нинішня влада, до Європи нас чекає важкий шлях. Але ця трансформація, за його словами, цілком можлива, якщо є політична воля керівництва держави, що засвідчили країни, які останнім часом приєдналися до Північноатлантичного альянсу.
Самої політичної волі замало, зауважив у вітальному слові до учасників зібрання Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Він наголосив, що Україна зуміла гідно вийти із минулої політичної кризи. Нова влада має чи не найбільший кредит довіри народу за роки незалежності, втім, як ніколи, має дуже мало часу на виправдання цієї довіри. У нас, сказав керівник парламенту, надзвичайно амбітні завдання — реформи в усіх галузях життя, до того ж доведеться, як було сказано, перестрибнути через певні етапи, які свого часу проходили інші держави. В. Литвин зауважив, що деякі революційні заклики нова влада вже реалізувала: різко підвищено соціальні виплати; виведення військ з Іраку тощо.
Скажете, до чого тут соціальні стандарти і НАТО? Ситуацію в інтерв’ю журналістам «розжував» глава постійної делегації ВР у ПА НАТО Олег Зарубінський. Він звернув увагу, що військова частина у планах наближення до НАТО займає лише 20 відсотків (натовські стандарти в озброєнні тощо), а решта — вимоги демократизації українського суспільства та соціально-економічний аспект.
На реалізацію планів нашого наближення до Євроатлантичного союзу відведено кілька років. Той самий Олег Зарубінський каже, що упродовж цього й наступного років зможемо підписати план дій щодо членства в НАТО, а до кінця десятиліття стати повноправним членом альянсу. Під час дискусії учасники засідання згадали про ще точнішу дату можливого вступу України до НАТО — 2008 рік. Цей термін раніше пролунав з вуст міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Перший заступник керівника українського зовнішньополітичного відомства Антон Бутейко, відповідаючи на запитання співбесідників, назвав цю дату робочою. Перед цим він наголосив, що стратегічний курс України на інтеграцію в євроструктури, у тому числі і в НАТО, було проголошено постановою Верховної Ради про основні напрями зовнішньої політики України ще у 1993 році. Однак минуле керівництво держави, декларуючи на словах курс на євроінтеграцію, вдавалося до цілком протилежних дій і навіть, як він зауважив, видало таємну інструкцію, згідно з якою у ЗМІ заборонялася навіть дискусія про «плюси і мінуси» нашого вступу до НАТО. А наприкінці свого існування режим Кучми навіть вилучив з воєнної доктрини України згадку про наміри вступу країни до альянсу. Нинішній Президент Віктор Ющенко, наголосив поважним гостям перший заступник міністра закордонних справ, своїм указом повернув до цієї доктрини пункт про нашу євроатлантичну інтеграцію.
Та повернімося до політичної волі. За словами керівника парламенту Володимира Литвина, однієї лише такої складової для вступу України до альянсу, інших євроструктур замало. Щоб цей наш вибір був свідомий, загальноприйнятний, на його думку, слід досягти загальноукраїнського консенсусу, а для цього — значно активізувати відповідну інформаційну роботу в країні, перенести діалог на парламентський, а отже, і народний рівень.
Окрім українських парламентаріїв, урядовців, у нинішньому дводенному засіданні беруть участь представники 12 європейських країн, які входять до делегації ПА НАТО. Засідання є своєрідною відповіддю української сторони на висловлені тиждень тому у Вільнюсі запрошення України до інтенсифікованого діалогу з НАТО. Як бачите, сигнал ми почули і хочемо, зазначили представники українського парламету, щоб наш голос на європейській арені лунав на рівні з іншими. Інакше, зауважували, за нас говоритимуть інші.