28 грудня 2004 року, в день визнання демократичного вибору Президента України, майже непоміченою пройшла надрукована в газеті стаття: «Все на продаж... навіть те, що заборонено законом!», в якій були порушені питання функціонування державної акціонерної компанії «Укрвидавполіграфія», де правління і спостережна рада за підтримки окремих членів колишнього уряду намагалися протиправно приватизувати державне майно пріоритетної галузі України.
Чому виникла необхідність знову звертатися на сторінках такого поважного видання до цієї проблеми?
Зобов’язують до цього невпорядкованість і суперечливість, а в деяких випадках — недосконалість законодавчої бази, відсутність ініціативи Кабінету Міністрів України зі створення і врегулювання діяльності акціонерних товариств у державі, дії правління та спостережної ради ДАК «Укрвидавполіграфія» та безпорадність Держкомтелерадіо України як засновника підприємств видавничо-поліграфічної галузі, підпорядкованих ДАК «Укрвидавполіграфія», відстороненого від їх управління.
ДАК «Укрвидавполіграфія» створювалася для практичної участі в кооперації зусиль видавництв, наукових закладів, торговельних книгорозповсюджувальних організацій, поліграфічних підприємств зі становлення української книги як засобу духовного, просвітнього, культурного розвитку нації, формування прийнятних економічних відносин, створення умов для розвитку технічної бази, проведення єдиної кадрової політики, реалізації наукових досягнень та залучення інвестицій у розвиток галузі.
На жаль, жодне з цих завдань держави практично не реалізовано.
На мій погляд, причиною цього стала нелегітимність заходів, впроваджених Кабінетом Міністрів України своєю Постановою від 26 листопада 1998 року № 1870 «Про забезпечення діяльності державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання».
Цією постановою знехтувано вимоги Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств», яким заборонялося корпоратизувати деякі державні підприємства.
Усупереч цьому указу Кабмін затверджує перелік державних підприємств, що підлягають претворенню на державні акціонерні підприємства, 100 відсотків акцій яких передаються до статутного фонду ДАК «Укрвидавполіграфія», самочинно розпочинаючи протиправний процес корпоратизації цих підприємств.
Аналіз прийнятої Постанови Кабміну «Про забезпечення діяльності державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» № 1870 від 26 листопада 1998 року свідчить, що вона грубо порушує конституційні вимоги, суперечить Цивільному кодексу України, порушує положення Закону України «Про видавничу справу» і прямо суперечить Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств».
Упорядковуючи ситуацію, Верховна Рада України 7 липня 1999 року прийняла Закон України «Про перелік об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації», яким закріпила статус недоторканної державної власності 25 з 30 підприємств видавничо-поліграфічної галузі, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, при цьому не скасувавши положення Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств».
За відповідними наказами Мінекономіки та Держкомінформу України в 2001 році державні підприємства галузі були перетворені на відкриті акціонерні товариства з підпорядкуванням їх ДАК «Укрвидавполіграфія». До статутного фонду ДАК були передані 100% акцій усіх ВАТ.
Проте залишилася інша проблема, яку до цього часу не врегульовано.
Акції корпоратизованих у ВАТ державних підприємств з 2001 року і до цього часу не випущені і відповідно — не зареєстровані, тобто фактично не існують.
Отже, саме створення ДАК «Укрвидавполіграфія» в правовому розумінні до цього часу не відбулося.
ДАК «Укрвидавполіграфія» можна скоріше назвати адміністративним управителем державних некорпоратизованих підприємств.
Але навіть і в цій організаційній формі дії ДАК викликають лише подив і обурення більшості трудових колективів ВАТ.
Як ще інакше можна трактувати позицію ДАК, яка цілком утаємничила свою діяльність і за останні роки практично не провела жодного колективного засідання голів правлінь підпорядкованих ВАТ, жодного засідання наявної лише на папері Ради директорів, на яких би колективно обговорила нагальні проблеми та перспективи розвитку галузі.
З призначенням головою правління ДАК «Укрвидавполіграфія» Я. Бабія ДАК було розпочато кампанію підготовки підпорядкованих підприємств до масової приватизації та звинувачень деяких голів правлінь ВАТ у начебто самочинному відчуженні державного майна.
Як на мене, останні 9 місяців своєї діяльності ДАК в основному присвятила примусовому масовому усуненню керівників ВАТ, зміні статутів на такі, що обмежують права трудових колективів, формуванню для уряду «обгрунтування доцільності» приватизації видавничо-поліграфічного комплексу України.
Вересень 2004 року взагалі став «чорним» місяцем для колективів ВАТ. На порушення власного статуту ДАК, нехтуючи засновника ВАТ — Держкомтелерадіо України, всупереч Кодексу законів про працю України, Цивільному кодексу України та діючим положенням чинного законодавства України було відсторонено від обійманих посад майже третину голів правлінь підпорядкованих їй ВАТ.
Відсторонення голів правлінь чинилось руками членів спорстережної ради ДАК «Укрвидавполіграфія», які не мали для цього жодних правових підстав.
Лише за втручання досвідчених правозахисників деяких голів правлінь рішеннями місцевих судів поновлено на роботі, а ще декілька позовів перебувають на стадії судового розгляду, і є сподівання, що й ці керівники будуть поновлені на своїх посадах найближчим часом.
Тому цілком закономірне на такому тлі звернення Я. Бабія (лист № 290/01-01 від 08.09.2004 року) до колишнього віце-прем’єра Д. Табачника, яким він розписується у господарській безпорадності ДАК (сумарні збитки підпорядкованих ДАК відкритих акціонерних товариств постійно зростають) і в якому пропонується замість вжиття заходів сприяння діяльності ВАТ вилучити їх усіх з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації — «як такі, що втратили ознаки загальнодержавного значення».
Дивна позиція державної компанії. Замість того, щоб намагатися відновити втрачені позиції українського книговидання на внутрішньому та зовнішньому ринках, ДАК «Укрвидавполіграфія» всіма силами намагається переконати уряд та Президента України в необхідності та важливості її подальшого існування та доцільності розпродажу оптом державних підприємств стратегічної галузі.
Можливо, трудові колективи ВАТ, засоби масової інформації, Держкомтелерадіо України не осягнули грандіозність задумів нового керівництва ДАК щодо «упорядкування» діяльності ввірених їй підприємств.
А скоріше, все-таки, вже назріло питання щодо вилучення з системи державного управління самої ДАК, яка зайняла дуже не вигідну для себе позицію посередника між державою і державними підприємствами і навіть у цій іпостасі неспроможна досягти чогось путнього.
Тому сьогодні практично всі трудові колективи ВАТ видавничо-поліграфічної галузі, спілок письменників і журналістів України, Рахункова палата України підтримують ідею ліквідації ДАК і передання її повноважень безпосередньо Держкомтелерадіо України.
Володимир САМСОНОВ, президент Міжнародної юридичної фірми «Ваше право», академік.
