Зміни до закону про податок з доходів фізичних осіб створили додаткові проблеми для «медової» галузі
Тільки-но «божа» комаха вилетіла на теплого Олекси з вулика, закипіла після зимових «канікул» робота у пасічників. Мій знайомий — Микола Завгородній, житель «спального» мікрорайону Черкас, налаштувався на тижневу поїздку до села. Бджолярством Микола зайнявся кілька років тому, коли набридло ходити на «біржу» в пошуках пристойної роботи.
Згадав, що його дід мав найбільшу пасіку на селі і славився як добрий господар. Тож, вочевидь, спрацювали гени, і колишній інженер-технолог швидко опанував ази стародавнього промислу. Щоліта він тепер «кочує» зі своїми вуликами по «селах веселих» та по родичах. Роботу знайшов вахтову: один тиждень на чергуванні, другий — вдома, тобто на пасіці. Через кілька років у Завгороднього стало зо два десятки бджолосімей. Налагодив продаж меду та продуктів пасічництва.
Днями зустріла завжди розважливого Миколу надзвичайно стурбованим. Він поділився клопотом: хотів обміняти у сільгосппідприємстві «Нектар» віск на вощину й продати лишки продуктів бджільництва, та не вдалося. Працівники «Нектару» пояснили, що змінилися правила прийому. Тепер кожному пасічникові, щоб реалізувати свою продукцію, потрібно мати, крім ветеринарно-санітарного паспорта та ідентифікаційного коду, довідку про володіння земельною ділянкою. А в нього, звісно, земельного наділу немає. Приймальники поспівчували... Однак сказали: закон вже є і хочеш чи ні, а його потрібно виконувати.
Спантеличена Миколиною халепою — і не тільки його — одразу звернулася по роз’яснення до члена ради асоціації бджолярів України, голови правління сільгосппідприємства «Нектар» Надії Горідько. Надія Іванівна підтвердила, що, справді, підпункт 4.3.36 статті 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» «рубає під корінь бджолярство». Адже нині ледь не половина пасічників проживають у містах, селищах та містечках області і не мають власної землі.
Безглуздою ситуацією миттєво скористалися комерсанти. Вони за безцінь скуповують у пасічників цінні продукти бджільництва й тоннами вивозять їх за кордон. І я собисто сумніваюся, що у них хтось вимагає довідки про наявність власної земельної ділянки...
— Раніше головним документом бджоляра був ветеринарно-санітарний паспорт, — зазначила головна пасічниця Черкащини. І це було розумно. Адже видавала його Державна ветеринарна служба. Тепер нові, абсолютно невмотивовані вимоги можуть позбавити нас і бджіл, і воску, з занепокоєнням застерегла Надія Іванівна. І, подумавши, додала:
— А може, народні депутати схаменуться, зрозуміють свою помилку і швиденько виправлять її? Щоб не розвалювати хоч одну галузь АПК, котра ще тримається на ногах...
На це й сподіватимемося. А ще — на появу у штатному розкладі Мінагрополітики посади хоч одного фахівця з бджолярства. Інакше, скаржилися пасічники, немає у кого й захисту попросити...
Черкаська область.
