Допоки не почалися роботи в полі, бджолярі із села Бочаниця Гощанського району оббивають пороги владних кабінетів у пошуках правди.
— Тішили колишні чиновники, тішать й нинішні обіцянками, що розберуться з нашою проблемою, —кажуть стійкі «ходаки» з Бочаниці. — Але скрізь наштовхуємося на глуху стіну. Розгляд нашої позовної заяви у суді призупинили, мотивуючи це тим, що, мовляв, чекають завершення слідства. Тим часом воно «перебрало» всі терміни — тягнеться вісім місяців. Тому ми й звернулися до «Голосу України», щоб наша проблема набула розголосу. Та хіба тільки наша? Хто знає, якими будуть наслідки екологічного лиха, що спіткало нас 5 липня 2004 року?
— Цього дня одне з ТОВ на орендованих біля нашого села 29 гектарах розсіювалo суміші сипучих речовин з якоюсь домішкою насіння цукрових буряків і невідомої речовини червоного кольору. Було вітряно, тож хмара розносила все це на віддаль, — розповідають бджолярі з Бочаниці. — Після цього на пасіках у селах Бочаниця, Русивель, Дуліби, Симонів та Федорівка загинули бджоли.
— Таку сумну картину,спостерігав я та інші пасічники, — розповідає Сергій Самчук, якому бджолярі довірили ввести нас в курс проблеми. — У мене особисто із дванадцяти бджолосімей залишилося лише п’ять, зазнали збитків й інші. Для нас це була велика трагедія. Адже оскільки на селі немає роботи, то з бджолярства ми живемо, продаємо віск, мед. Я, скажімо, займаюся цим двадцять п’ять років. Лише у нашому селі Бочаниця п’ятнадцять пасічників. Тому, зрозуміло, що ми забили тривогу.
Згідно із розпорядженням голови Гощанської районної держадміністрації №347 від 7 липня 2004 року було створено комісію із з’ясування причин загибелі бджіл, відібрано для досліджень зразки рослинності, інсектицидів, загиблих бджіл, рамок з медом, пилком.
Ось результати хімікотоксикологічних досліджень №52-63, що їх 12 липня 2004 року провела Рівненська обласна державна лабораторія ветеринарної медицини: «У дослідному зразку зеленої маси виявлено вміст фурадану в кількості 12 мг/кг, у зразках загиблих бджіл — 4-6 мг/кг, меду — 0,9-1,4 мг/кг. Висновок: загибель бджіл наступила внаслідок отруєння фураданом». Фахівці рекомендують не вживати мед, не згодовувати тваринам зелену масу.
— З нас навіть взяли розписки, в яких ми пообіцяли утилізувати мед, не продавати його на ринках, — каже Сергій Самчук. — Отож ми зазнали великих збитків. Представники вищезгаданого ТОВ приїжджали до нас у села, намагалися заладнати конфлікт, пропонуючи як компенсацію по кілька кілограмів цукру та солому. Але ж це копійки у порівнянні з нашими втратами, бо на відновлення однієї бджолосім’ї потрібно майже тисячу гривень. Між іншим, усі працівники товариства, які вели з нами переговори, уже тепер там не працюють. Ми вирішили шукати правди в суді. Але там розгляд нашої позовної заяви відклали до завершення слідства. А воно триває більш як вісім місяців.
— На цей час досудове слідство у згаданій кримінальній справі зупинено на підставі ст. 206 п.3 КПК України, не отримано відповідей з Інституту цукрових буряків, Інституту медичної праці, Інституту бджільництва, що утруднює прийняття процесуального рішення у цій справі, — сказав начальник слідчого відділу Гощанського райвідділу УМВСУ в Рівненській області майор міліції В. Кральковський.
Одна деталь: Інститут екогігієни і токсикології на запит правоохоронних органів повідомив, що Рівненська обласна лабораторія ветеринарної медицини не має акредитації на виконання таких досліджень. Це, звичайно, має значення з юридичної точки зору, але не для селян, які й досі чекають відповіді: чому загинули бджоли? І, як сказали, сподіваються, що всі дослідження проводитимуться правдиво, не на замовлення зацікавленої сторони.
Розгублені й бджолярі: одні взяли з них розписку про те, що вони не продаватимуть, а утилізуватимуть «шкідливий» мед, інші навпаки — заспокоюють, що, мовляв, не виявили нічого шкідливого. Тоді від чого падіж бджіл? А що, як бджолярам надокучить бути джентльменами і вони пустять у торгівлю такий мед (жити ж за щось людям потрібно)?

Рівненська область.