Він пролунав у відкритому акціонерному товаристві «Словважмаш» торік 16 грудня. Того дня господарський суд Донецької області своєю ухвалою запровадив процедуру розпорядження його майном, зобов’язав заявника опублікувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Здавалося б, нічого надзвичайного. У Слов’янську в такому становищі — десяток, а в країні — тисячі виробництв. Та заковика в тому, що «Словважмаш» — на диво успішне товариство. Воно не тільки не лежаче, а навіть не поставлене на коліна.
Стоїть собі міцно завод з 1931 року, сьогодні є найбільшим спеціалізованим підприємством з випуску технологічного обладнання і коксових машин різних модифікацій. Стоїть, і вже цим, схоже, муляє комусь очі. Хтось, переконаний, хоче ним заволодіти і обрав перевірений, законом передбачений, шлях — через банкрутство і санацію ліквідувати одне з бюджетоутворювальних підприємств.
Ще у минулому столітті французький письменник Трістан Бернар зауважив: «Банкрутство — це законна процедура, під час якої ви перекладаєте гроші в кишеню штанів і віддаєте піджак кредиторам».
Наша довідка. ВАТ «Словважмаш» забезпечило коксовим обладнанням понад 230 коксових батарей в Україні та 20 країнах близького і далекого зарубіжжя. Середньосписочна кількість працюючих — 1505 осіб (1441 — у 2003-му). Середньомісячна зарплата — 673 грн. (470 грн.). Торік випущено продукції на 72 млн. 123 тис. гривень, що становить 203 відсотки до показників 2003-го (35,5 млн.).
Одне слово, із збиткового підприємство перетворилося на прибуткове (чистого прибутку торік отримано понад 3,5 млн. грн.).
У бюджет і позабюджетні фонди акціонери сплатили мільйони (!) гривень.
Отже, гроші на заводі водилися. І на поповнення основних фондів, і на капітальні ремонти, і на зміцнення матеріальної бази об’єктів виробничого і соціального призначення (клуб, турбаза, гуртожитки, спортзал, профілакторій тощо).
То про яку неплатоспроможність йдеться? У кого, так би мовити, піднялася рука на дерево, що продуктивно плодоносить?
Наша довідка. Акціонування «Словважмашу» завершилося на початку століття. Акціонерами стали ТОВ «Науково-виробнича фірма «Дніпротехсервіс» із Дніпропетровська (34,625 відсотка статутного капіталу), чверть акцій належить компанії «Систем кепітел менеджмент» («СКМ»), ще 12 — фізичним особам і 28 відсотків — корпорації «Індустріальний союз Донбасу» («ІСД») та її дочірній фірмі. 2003-го у товаристві змінилося керівництво. Відтоді, стверджують акціонери, контроль над підприємством фактично перейшов до рук одного співвласника...
Хоча б як там було, керували менеджери успішно.
— І раптом я побачив газетне повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство «Словважмашу», — згадує директор ТОВ «Дніпротехсервіс» Олексій Зінов’єв. — Вважаю ухвалу господарського суду Донецької області безпідставною. І такою, що істотно порушує охоронювані законом права та інтереси підприємства і акціонерів.
Як з’ясувалося, без відома дніпропетровців представники «ІСД» звернулися до суду. За півроку  до того корпорація виставляла заводу претензію на 8 100 036,27 гривень. Не отримавши цього боргу від «Словважмашу», попросила суд порушити справу про банкрутство. Начебто формальний бік витримано. Але...
Виробничі показники свідчили про прибутковість підприємства на момент подання заяви до суду, отож розрахуватися з «ІСД» воно могло без втручання суду.
Він, на думку «Дніпротехсервісу», порушив норми матеріального права, не залучивши до участі у справі інших акціонерів. До того ж суд, на їхню думку, не з’ясував, чи наявні всі ознаки неплатоспроможності боржника. Він міг призначити аудит, який встановив би фактичний фінансово-господарський стан ВАТ, обгрунтованість заяви кредитора про наявність і безспірність боргу. І тільки після цього робити доленосні для заводчан висновки.
Виходить, Феміда поспішила? Відповідь на це запитання дасть Вищий господарський суд, до якого із касаційною скаргою звернувся акціонер із Дніпропетровська.
Поки що маємо незаперечні факти: дохід від реалізації продукції ВАТ «Словважмаш» торік становив 50 млн. 706 тис. грн., що на 372 відсотки більше, ніж 2003 року, а валовий прибуток збільшився на 545 відсотків. Лише готової продукції, виготовленої для «ІСД», на складі на 20 млн. грн.
Дивує, м’яко кажучи, не тільки прагнення когось посадити на міль успішне підприємство. Дивують ігри, які, на мій погляд, ведуться за спинами акціонерів. Міркуйте самі.
Уже проводячи процедуру банкрутства, правління ВАТ «Словважмаш» оголосило про загальні збори акціонерів. На них мали розглядатися традиційні звіти голови, ревкомісії про зроблене торік і затверджуватися розподіл прибутку і нормативів на 2005-й. Дізнавшись про це, «Дніпротехсервіс» письмово попросив включити до порядку денного питання про банкрутство. Зокрема, чому ініціювалася процедура, як вийти з кризи тощо. Вимоги цілком правомірні: правління звітує про неабиякі досягнення, планує роботу на 2005-й і жодним словом не згадує про дамоклів меч, який навис над успішним підприємством з перспективним майбутнім. Як це розуміти?
За формальними причинами доповнення і зміни до порядку денного правління не внесло. Але і збори не відбулися. «Дніпротехсервіс» надіслав нового листа з вимогою розглянути болючі для акціонерів і працівників заводу питання. Зокрема, заслухавши правління і наглядову раду про те, як прибуткове і стабільне підприємство опинилося під загрозою банкрутства.
Можливо, на тих зборах з’ясується, хто хоче перекласти гроші із піджака в штани, і чому грім на високорентабельному заводі ударив серед зими...