Минулого четверга Нацбанк встановив безпрецедентно високий офіційний курс — 5,05 гривні за американський долар. На готівковому ринку валют обмінники котували «зелений» за ціною менш як 5 гривень. З’ясувалося: напередодні на міжбанківському ринку гривня зміцніла по відношенню до американського долара на 14 копійок, поламавши тим самим усі річні прогнози, зокрема й Ради Нацбанку.
рламенті від когось почув геть зовсім філософське: «Біло-сині були — грабували, помаранчеві прийшли — також грабують»... Хоча валютного курсу це міркування стосувалося лише почасти, бо в сесійній залі саме дебатували довкола ставок ввізного мита на продтовари, воно має під собою твердий грунт. В Асоціації українських банків того ж дня спробували оцінити, якою мірою водночас схудли активи, за найприблизнішими підрахунками, під курсовим обвалом опинився щонайменше мільярд гривень з депозитного ринку.
Міністр економіки Сергій Терьохін визнав, що його також спантеличив такий карколомний курсовий стрибок. Усім, мовляв, зрозуміло, що це — на руку споживачеві, але на шкоду виробникам, поготів — експортерам, які виробляють левову частку ВВП, але тепер за одиницю валютної продукції одержать менше гривні. До того ж Нацбанк має усвідомлювати, що тим самим він обмежує власні монетарні можливості зі стерилізації надлишкової грошової маси в обігу.
Голова НБУ Володимир Стельмах у Верховній Раді запевнив, що від стрімкої ревальвації гривні виграє і населення, і бізнес. Зі свого боку, міністр фінансів Віктор Пинзеник запевнив, що зміна курсу гривні не має кореляції з доходами бюджету.
Хоч і люблять гроші тишу, але не гробову. Тож поміркуємо вголос. Від початку року гривня зміцніла на 4,8 відсотка. Якщо зважити на той факт, що за минулий рік — на 0,47, то, справді, вражаюче. Але за час економічної кризи вона девальвувала більш як на 170 відсотків, тож Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко має рацію, стверджуючи, що нинішній курс національної грошової одиниці нереальний. З другого боку, Нацбанк цього року вже довів, що володіє достатнім інструментарієм для стерилізації грошової маси в обігу і зв’язування зайвої ліквідності. Причому в поміркованості таких кроків, як випуск депозитних сертифікатів, підвищення на 20 відсотків обсягів щоденного резервування, сумніватися не доводиться: вони і кличуть на боротьбу з інфляцією, і спонукають суб’єктів господарювання до більшої кредитної активності. Нацбанк важко запідозрити в тому, що він чогось не враховує (динаміку економічного зростання чи то сальдо поточного рахунку, яке на початку року сягнуло 11 відсотків від рівня ВВП). Тоді чим пояснити його відмову від поступової волотильності курсу на користь шокової пропозиції на фінансовому ринку?
По-перше, це логічний крок напередодні потужних виплат у травні підвищених заробітних плат і пенсій, які за наявності дисбалансу товарної пропозиції на продовольчому і ринку нафтопродуктів можуть спричинити відплив валюти, який ми мали наприкінці минулого року. По-друге, якщо вже маємо намір боротися з товарним дефіцитом та інфляцією, то розумно зміцнити гривню до, а не після закупівель по імпорту. По-третє, це розумний контрзахід шаленому напливу американської валюти на український ринок.