Як уже повідомлялося, в редакції «Голосу України» відбулася зустріч Першого віце-прем’єр-міністра України Анатолія КІНАХА з журналістами газети.
Пропонуємо вашій увазі виклад розмови про актуальні теми соціально-економічного розвитку й суспільного життя.

— Анатоліє Кириловичу, до редакції надійшов лист від підприємців міста Первомайська: «Після оприлюднення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» підприємці малого та середнього бізнесу Миколаївщини зазначають, що ціла низка положень, на жаль, не несе в собі позитива для розвитку малого бізнесу». Це стосується не лише малого бізнесу, а загалом ситуації в Україні.
У вас була окрема позиція щодо змін до бюджету-2005. Яка ваша думка стосовно ухвалених змін. Чи буде скоригований ще раз кошторис держави?
— Державний бюджет — це фінансова конституція держави. Він впливає і на всі напрями життєдіяльності держави, і на умови розвитку промисловості, підприємництва.
Я дуже стурбований тим, що повторюються старі системні помилки. Як можна допускати, щоб Закон «Про державний бюджет» приймався не постатейно? Що знехтувано нормами законодавства про прийняття змін до податкового законодавства з початку наступного бюджетного року? Важко погодитися і з тим, що наповнення доходної частини бюджету вкотре відбувається за рахунок посилення фіскального тиску на реальний сектор економіки. Це — величезний ризик для суспільства, для економіки.
Так, перед суспільством гостро постала необхідність розв’язання ганебної проблеми бідності, підсилення соціальних параметрів. Але я переконаний, що головний шлях подолання бідності — це конкурентоспроможна ефективна економіка, сприятливі умови для її розвитку. Лише на такій основі позитивний варіант буде незворотний. Частина ресурсів може надійти від протидії тіньовим схемам, корупції, зловживанням у спеціальних економічних зонах, ухилянням від оподаткування.
Якщо в бюджеті є норми, які погіршують умови ведення господарської діяльності, це б’є по конкурентоспроможності підприємств, загрожує скороченням робочих місць. А в президентській програмі міститься завдання значно їх збільшити!
Далі. Світ навколо нас динамічно міняється. Глобалізація світової економіки, розширення Європейського союзу вимагають від держави дуже серйозної концентрації інтелекту, кадрових ресурсів для модернізації, технологічного оновлення економіки, підсилення інноваційного розвитку. В цій частині зміст державного бюджету так само не дає приводу для оптимізму. На жаль, прийнято односторонні рішення, внесено хаотичні зміни до законодавства про оподаткування. Це — порушення Конституції України та Бюджетного кодексу. Зокрема, знижено статус платників ПДВ з 1 млн. до 300 тис. гривень обігових коштів. По суті, величезна кількість суб’єктів малого бізнесу може бути позбавлена можливості працювати на умовах спрощеної системи оподаткування.
Я вже не кажу про деякі питання, які стосуються галузевих законів. Без державної підтримки, без вкрай потрібних і в цілому світі запроваджених стимулів залишилися пріоритетні галузі промисловості — авіа-, судно-, машинобудування. Такі рішення суперечать інтересам національної економіки.
Є ознаки тривожних тенденцій в економіці. Інфляція за перші три місяці поточного року споживчих цін становить 4,4 відсотка. Це — рекордний рівень інфляції за останні чотири роки. Зростання ВВП за три місяці становить 5,4 відсотка, що вдвічі нижче, ніж було минулого року. Отож потрібна командна робота, яка передбачає прийняття рішень на основі системних, високопрофесійних дій.
І ще одне. Запорукою прийняття професійних виважених владних рішень є розвинутий та динамічний діалог влади і бізнесу. Коли приймаються зміни, які впливають на умови підприємницької діяльності, насамперед потрібен діалог з тими, хто сплачує податки та створює робочі місця. Пригадаємо: такий тон стосункам влади і бізнесу Президент України Віктор Ющенко задав на нещодавньому форумі. Саме в активному діалозі з підприємцями та роботодавцями, громадськими організаціями, у зворотному зв’язку має бути зацікавлена розумна влада.
— А в Кабінеті Міністрів діалог взагалі відбувається?
— Уряд молодий. Я дуже задоволений, що в ньому працюють люди з високою моральною планкою, які переймаються інтересами держави, які відчувають свою відповідальність перед суспільством. Але вони не мають достатнього досвіду державного менеджменту, економічного професійного досвіду. Це — перехідний період, який ми повинні пройти дуже швидко.
А діалог в уряді є. Вважаю, що наявність дискусії в вищій виконавчій владі несе в собі певний позитив, свідчить про готовність діяти професійно і досконало.
— Але Кабінет Міністрів підготував проект цього бюджету.
— Якщо прийнято несистемне, непрофесійне рішення, без прогнозу наслідків, тоді програли і уряд, і парламент, і держава. Якби бюджет приймався на основі постатейного розгляду, була б серйозна дискусія, багато проблем можна було б розв’язати.
— Чи можна зараз сказати, що уряд фактично відмовився від підтримки вітчизняного товаровиробника. Якщо так, чи буде уряд намагатися відновити пільги та права нашого виробника?
— Уряд не відмовився. Це сталося через брак досвіду. Ось, наприклад, дискусія стосовно Митного кодексу. Для того, щоб змінити рівень митного тарифу, потрібно провести глибокі техніко-економічні обгрунтування. Візьмемо аналог такої само продукції, яку випускають наші конкуренти, та подивимося на собівартість. Український виробник виготовляє продукцію і сплачує за кредитні ресурси 17 — 20 відсотків, тоді як його конкурент з Європи сплачує лише 4 — 5 відсотків. Я вже не кажу про рівень підтримки в Європейському союзі, в Сполучених Штатах тощо. Отож потрібно замислитися над цією ситуацією. До речі, подивіться, як активно представники реального сектору економіки беруть участь у дискусії стосовно подальших умов економічної діяльності! Які глибокі техніко-економічні висновки роблять, як уболівають за долю національного товаровиробництва!
Саме я буду наполегливо працювати над тим, щоб митно-тарифні зміни здійснилися за принципом «Не нашкодь!» — передусім вітчизняному підприємцю, щоб вони не знизили рівень конкурентоспроможності української економіки.
Мене турбує, коли складні питання вирішуються спрощеними, емоційно-ситуативними методами. Підвищилися ціни на нафтопродукти — нафтотрейдери винні, підвищилися ціна на м’ясні вироби — спекулянти винні... Олігархи та металурги змовилися, щоб розпочати «війну» проти влади й уряду... Так робити не можна, потрібно вести діалог, шукати спільні рішення.
Нові умови не вимагають від уряду дуже високого рівня відповідальності перед народом. Це — вищий орган виконавчої влади, і ціна помилки тут надто висока. Слово, сказане в уряді, і слово, сказане на мітингу, — неадекватні. Я постійно про це нагадую з точки зору підходу до прийняття рішення. Революція — це складна справа, та іспит владою — набагато складніший. Я робитиму все, щоб мої колеги в уряді підходили до проблем таким чином.
Днями ми підписали угоду між Союзом промисловців і підприємців України та адміністрацією Національного заповідника «Софія Київська». Щоб відновити нашу історичну перлину, прагнемо залучити приватні ресурси. Ми водночас показуємо таким кроком, що в Україні є велика кількість бізнесменів, які розуміють важливість балансу між мораллю та прибутком, приватним і суспільним інтересом.
— Які перспективи для нашого товаровиробника? Чи будуть вноситися зміни до бюджету?
— Так, звичайно, зміни до бюджету будуть. Особливо до тих пунктів, які погіршують умови інвестиційної, промислової, підприємницької діяльності. Боротьба з корупцією, з тіньовою економікою — це спільні інтереси держави і прозорої економіки. Що нижчий рівень тіньової економіки, що ширше база оподаткування, то більше можливостей знижувати фіскальний тиск.
— Чи піде уряд назустріч вимогам металургійних комбінатів, які протестують проти розпорядження стосовно індексації транспортних тарифів?
— До речі, ви знаєте, як поводилися металурги? Асоціація металургів України запланувала на своєму засіданні розглянути запровадження нових транспортних тарифів на Укрзалізниці і тут-таки — створити галузеве об’єднання роботодавців гірничого комплексу згідно із Законом України «Про об’єднання роботодавців» для можливості діалогу з владою. І все це — в конкретній, толерантній, змістовній формі.
Підвищення активності галузевих асоціацій, громадських об’єднань підприємців, промисловців — це ознака того, що в Україні йде розбудова сучасної демократії. Це нормальний процес, який треба спрямувати в конструктивне русло
Що стосується транспорту. Питання про підвищення тарифу 2—3 рази вдалося заблокувати. Я особисто наголосив на необхідності діалогу між Мінтрансом та користувачами його послуг. Діалог відбувся, розрахунки надійшли. Тепер ми знаємо, як тарифи вплинуть на собівартість, на конкурентоспроможність продукції, в тому числі і металургів.
Такий підхід дав нам змогу прийняти рішення про підвищення тарифів лише до 50 відсотків, а впродовж другого кварталу провести моніторинг впливу такого заходу на конкурентоспроможність виробників. Ліквідуються необгрунтовані знижки для окремих комерційних структур. Одночасно підготовлена постанова КМУ для стимулювання оновлення рухомого складу на основі приватних інвестицій.
Вважаю, що тільки таким шляхом — за допомогою ретельного аналізу, перевірки наслідків для суб’єктів економічної діяльності, врахування інтересів держави і бізнесу — можна вирішувати складні соціально-економічні питання.
— Як ви ставитеся до пропозиції ввести єдиний соціальний податок?
— Я ставлюся позитивно. Це саме той метод, який дав би нам можливість знизити навантаження на фонд оплати праці. На цей момент воно становить 50 відсотків.
Росіяни прийняли єдиний соціальний податок, умовна ставка якого — 32—35 відсотків. Зараз вони намагаються знизити її до 25 відсотків. Зниженням ставки навантаження на фонд оплати праці вони вирішують одразу декілька питань: підвищують конкурентоспроможність своєї продукції та платоспроможність громадян.
Але зауважте — вони не лише наші стратегічні партнери, а й наші конкуренти. Ми працюємо поруч з ними, в нас широкий товарообмін, традиційні кооперативні зв’язки. Такі заходи сусідів можуть позначитися і на нас!
Тому таке зниження на фонд оплати праці потрібно обов’язково робити і з точки зору розв’язання соціальних проблем, і з точки зору конкурентоспроможності нашої економіки. Я підтримуватиму цю ідею під час формування бюджету на 2006 рік.
— 26 березня почався зворотний відлік часу для політичних партій: їх чекають вибори-2006. Леонід Кучма, прогнозуючи президентські вибори 2004 року, сказав, що вони будуть найбрудніші. Комітет виборців запевняє нині: парламентські вибори 2006 року будуть ще бруднішими. Яка ваша точка зору?
Партія промисловців і підприємців України розглядає себе як самостійну політичну силу чи веде діалог з переможцями помаранчевої революції?
— Результат парламентських виборів матиме принципове значення. Я дуже хотів би, щоб результат виборів 2006 року підсилив результат, досягнутий 2004-го для того, щоб ми сформували демократичний парламент. Ми не повинні допустити, щоб парламентські вибори проходили на такому само рівні протистояння, як і президентські. Перебіг парламентської кампанії визначатиметься результатом діяльності нової влади.
Яка буде конфігурація? Це залежатиме від розвитку соціально-економічної ситуації. Тобто ситуація проясниться не раніше вересня.
Потрібно враховувати і наслідки конституційної реформи, яка буде істотно впливати на події під час парламентських виборів. Ставка дуже висока. Мова йде про перетворення держави з президентської на парламентську.
— Яке ваше ставлення до конституційної реформи?
— Коли ми 8 грудня 2004 року опинилися перед складним вибором — голосувати в пакеті за конституційну реформу чи ні, — я був проти внесення змін до Основного Закону. Цю позицію підтримувала частина фракції «Наша Україна» і БЮТ. Свою точку зору я аргументував тим, що в перехідний період, коли країна перебуває у найскладнішому становищі, вкрай важливо, щоб у державі працювала чітка вертикаль влади, у нашому випадку — влади президентської, котра могла б сконсолідувати політичну волю, національний інтелект, ресурси, кадри. Те, що відбувалося в контексті внесення змін до Конституції, повноцінною політичною реформою назвати не можна — це компроміс, боротьба за перерозподіл повноважень. Не вирішувалися дві принципові задачі: консолідації суспільства на основі чіткої владної вертикалі і створення механізму відповідальності влади перед народом. По суті, ми говорили не про конституційну реформу, а про набір ситуативних завдань для різних політичних сил. Такий підхід не може стати основою для стабільного майбутнього, тому я скептично ставлюся до змісту прийнятих до Конституції змін. Гадаю, якщо буде ініційовано перегляд «пакета», то я цю пропозицію підтримаю.
— Ви не думали над тим, щоб покинути уряд і самостійно піти на вибори?
— Ніколи. Я хочу передати свій досвід соратникам, хочу, щоб уряд був згуртованою командою, здатною розв’язувати складні проблеми суспільства, економіки, забезпечити виконання програми Президента Віктора Ющенка.
— Як ви ставитеся до того, що кажуть: «Уряд впаде»?
— Негативно, оскільки зараз дуже відповідальний етап. Окрім того, постійна урядова чехарда (а в Україні нині десятий уряд за 14 років) не сприяє прискоренню соціально-економічного розвитку. Держава повинна мати стратегію стратегічного розвитку, яка виконується незалежно від складу парламенту й уряду.