Що робити, коли з вентиляційної труби потрапляє у квартиру ядучий запах? Інвалід війни І групи Лев Михайлович Забелін, якому нині 81 рік, писав у різні інстанції. Останньою з них став «Голос України».
«Я живу на першому поверсі в однокімнатній квартирі, — зазначив він у своїй скарзі. — На другому поверсі наді мною мешкає Н. Бородавко. Вона перетворила свою квартиру на майстерню. Що у ній роблять, невідомо. Але коли майстерня працює, через витяжку в мою квартиру потрапляє ядуче, смердюче повітря».
...Ніна Петрівна Бородавко не здивувалася моєму приходу.
— Скільки вже мене перевіряли — і прокуратура, і санстанція, і райвиконком, і ЖЕК, — каже. — Все це так дістало, що думала подавати до суду на сусіда. Не подала! По-людськи його жаль: ветеран... Ну де на цих куцих метрах може бути майстерня? Лев Михайлович пише, що тут вичиняють шкури. Та мені що, здоров’я моїх дітей не дороге? Я й сама інвалід ІІ групи в 45 років. Чоловік працює в Москві.
В однокімнатній квартирі чисто, охайно. Так само у ванні та на кухні. Жодних ознак якоїсь майстерні!
А звідкіля береться запах?
Може, через 80-річний вік у ветерана став тонким нюх? Але ж і дружина його, Анастасія Самійлівна, підтверджує, що погано почувається, коли з витяжки, навіть з туалета тхне чимось.
Єдина, щоправда, проблема: і працівники санстанції, прокуратури, ЖЕКу під час своїх неодноразових відвідин не зафіксували ядучого запаху. Навіть сусідка Олександра Опанасенко, коли пенсіонери покликали її засвідчити зміну мікроклімату на кухні та у ванні, нічого загрозливого не відчула.
— Це було торік, — каже. — Я зайшла до них, але як не принюхувалася, не могла підтвердити, що у ванні та на кухні є неприємний запах.
Отож у пенсіонерів немає на сьогодні жодного свідка, який підтвердив би їхні твердження.
— Запахи з’являються близько 22 години, —виправдовуються скаржники. — А комісії приходять удень!
Заступник начальника ЖЕКП корпорації «Чернігівоблагропромбуд» Олександр Шарак спростовує і це:
— Та приїжджали ми і ввечері! Заходимо з представниками Новозаводського райвиконкому, а Лев Михайлович відразу в мій бік: «Це ворог номер один». І побіг у кімнату. Аж члени комісії злякалися, бо думали, що він кинувся по зброю. А через кілька хвилин ветеран виходить і каже про мене: «Це мій кращий друг». Ми вже і чистили після цих скарг вентиляційну шахту, і цеглою обкладали кутові стіни квартири, бо пліснявіли шпалери. Та все одно він пише. Просто, на мій погляд, це такий вік, коли все гостріше сприймається. Шумить десь вода — нам дзвінок. Діти голосно граються на вулиці — дитячий м’яч розпорюють ножем...
Я намагався у квартирі Забеліних викласти свою версію: в їхньому помешканні відбуваються якісь незрозумілі явища. І у пресі таких повідомлень про барабашок достатньо. Та пенсіонери щиро усміхаються:
— Ну що ви... Все це йде з квартири, яка над нами!
Лише раз мені доводилося перевіряти щось подібне. Років з три тому ветеран з Парафіївки писав, що сусідка труїть його газами. Він прокопав півтораметрову траншею на межі, щоб дізнатися, де підземний хід для отруєння! А тут ситуація складніша. Якась чортівня! Щось тут не так. Але що? Яка інстанція після ЖЕКу може поставити крапку в цій історії? Генеральний прокурор України С. Піскун у листі до ветерана у всякому разі виніс свій вердикт: «Вентиляційні канали у вказаному будинку та у вашій квартирі працюють задовільно. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» після прийняття рішення Генеральним прокурором України провадження за вашими скаргами з вказаних питань в органах прокуратури припиняється».

Чернігів.