Міжнародний день пам’яток та історичних місць позавчора відзначали і на малій батьківщині Президента — в селі Хоружівці Недригайлівського району на Сумщині. Звичайно, за всієї любові до земляка, Віктора Андрійовича пам’ятником тут ще не вважають. Для більшості хоружівчан старшого та середнього покоління він просто Віктор, з яким разом ходили до школи, до дівчат, з яким дружили в дитячі роки і якого навчали в тій самій школі, де численна делегація зі столиці святкувала разом з дітками, їхніми батьками та вчителями отой екзотичний для більшості День пам’яток та історичних місць. Відразу зазначимо, що Віктора Андрійовича на святі не було, інакше, впевнені, він збив би неминучу для таких подій хвилю патетики і перейшов би, як він каже, на людяніші теми. Але справа не в Президентові чи його старшому братові Петру Ющенку, яким також надзвичайно гордиться село і дякує за допомогу, —збудовану церкву Андрія Первозваного, відремонтовану школу і десятки буденних справ, якими він переймається за «обов’язком земляка». Цього разу благодійники також привезли школярам подарунки.

Річ у тому, що Хоружівка прославилася ще задовго до народження братів Ющенків чи помаранчевої революції. Село повністю підпадає під статус «історичних місць» і за давністю існування, і за біографією. Як свідчать древні перекази, Хоружівку на початку XVІІ століття заснували козаки-переселенці з Правобережної України. Ось чому, з’ясовується, Президента під час виборчої кампанії називали «західняком». Мали рацію! А першу писемну згадку про село датовано 1644 роком.
Також відомо, що «правобережне коріння» зіграло свою роль не тільки в біографії Президента. Хоружівські козаки під час Північної війни беззастережно підтримали гетьмана Івана Мазепу, за що війська Петра І вщент спалили село. Мабуть, звідти у хоружівчан, які живуть усього-на-всього за 40 км від україно-російського кордону, генетичний потяг до самостійності України і патріотизм, який трохи на схід і південь, а подекуди і захід, трактують як «оголтелый национализм».
Пов’язаний з цими місцями, омитими слізьми Ярославни, і, як стверджує дослідник-письменник Данило Кулиняк, з родом Ющенка і останній гетьман Запорозької Січі Петро Калнишевський. За його дослідженням, нинішні хоружівські Ющенки цілком можуть вважати себе нащадками того Ющенка з XVІІІ століття, який був братом Петра Калнишевського, а отже, родичами-нащадками останнього кошового Січі.
Побували ми і у звичайній сільській хаті, де зростав Віктор Ющенко та звідки він з благословення матері, Варвари Тимофіївни, «пішов у Президенти». Тут ви не знайдете золота чи срібла — прості меблі, на стінах та на серванті родинні знімки в рушниках, лежанка... Хіба не міг Віктор Ющенко зробити матері «євроремонт»? Звичайно, міг, але це вже не була б оселя роду із традиційною калиною на подвір’ї... Тож у цій хаті дуже добре розумієш, чому Ющенку так не подобається прикрашений золотом та херувимами будинок секретаріату Президента.
А ще тут дуже пишаються, що почесне право охороняти сцену на майдані Незалежності було надано 80 чоловікам з Хоружівки. Це вже сторінка з новітньої історії, котра, як повідомив заступник голови Сумської облдержадміністрації Олександр Лаврик, посяде гідне місце на стендах музею Хоружівки. Складовою частиною його стануть садиби двох хоружівських Ющенків, адже окрім Президента тут народився ще й поет Олекса Ющенко.
...У Міжнародний день пам’яток та історичних місць у Хоружівці було започатковано калинову алею. Є там і калиновий кущ від «Голосу України».

Людмила КОХАНЕЦЬ, Сергій ЛАВРЕНЮК.