Минулої середи у Президента країни чільні урядовці звіряли годинники. Главу держави не задовольнив першоквартальний темп зростання ВВП у 5,4 відсотка, а надто — реальні перспективи одержання значного зростання індексу споживчих цін у першому півріччі. Уряд у повному складі мобілізовано на боротьбу з інфляцією.
Дуже здивуюся, якщо інфляційна погода першого кварталу когось з експертів захопила зненацька. Проте міністр економіки та з питань євроінтеграції Сергій Терьохін того самого дня вимушений був підтвердити прогноз свого відомства щодо зростання ВВП цього року на 8,2 відсотка та високої інфляційної хвилі в першому півріччі.
Серед головних чинників зростання цін міністр назвав рясні опади пенсійних виплат та заробітних плат, велику грошову масу, яка буцімто гальмує темпи економічного зростання. Важко погодитися, бо монетарна гілка не розкачувала ціни. Грошей в обігу справді було більше (11,4 відсотка), ніж у першому кварталі торік, але треба було компенсувати їх недодачу в останньому кварталі минулого року. На думку глави радників Нацбанку Валерія Литвицького, навпаки, монетарна гілка сприяла подоланню кредитної анемії в економіці і зростанню депозитів населення (за три місяці приріст становить 16 відсотків), що дуже важливо для антиінфляційного зачищення. Бо що треба? Щоб гроші менше гуляли на споживчому ринку і давили на ціни, а більше — сприяли економічному зростанню. Попит на них може зростати, проте швидкість їх обертання скорочуватися, але уповільнення грошообігу не зменшує динаміки економічного зростання. І Нацбанк підтвердив це, заявивши, що підстав для перегляду річних прогнозів інфляції та ВВП не бачить. Якою мірою це стосується нас усіх? Бо загальнодержавні сукупні доходи, які спираються на «неправдиві» гроші, загрожують зірвати виконання соціальних зобов’язань уряду перед громадянами. На цьому наполягає Президент країни.
Минулий весняний тиждень раптом навіяв спогади про методи боротьби із секторальними ціновими шоками восени минулого року, хоча йшлося цього разу про посівну, а не жнива, про відкладені, а не ритуальні візити до Російської Федерації (там, до слова, також стоять перед дилемою — обстоювати зростання ВВП чи пригнічування інфляції?)
Бо, мабуть, волів почути від керівників птахофабрик про заморожених курей, а не про заморожені на них ціни, від акціонерів НПЗ — про виготовлені з вітчизняної сировини нафтопродукти, а не підфарбовані у помаранчевий колір (дивись, ще комусь спаде перевіряти його на вміст цукру!). Можна вітати відмову від продажу нафти на аукціонах вже тому, що за нагнітання російських цін аукціонна торгівля може виявитися звичайною паскою. Фіксація роздрібних цін на нафтопродукти — крок вимушений і логічний, проте вона навряд чи унеможливить ризик появи істотного дефіциту нафтопродуктів за умов зростання сезонного попиту на російську нафту і браку потужностей для її переробки (з огляду на планові ремонти Лисичанського та Херсонського НПЗ). Теоретично держава може докупити акції приватних нафтопереробних заводів для посилення свого впливу на цих підприємствах, практично — їх навряд чи продадуть.
Очевидно, що для нашої економіки підвищення цін нині більш небезпечне за скорочення ВВП. По-перше, гальмування промислового виробництва у березні майже згасло — індустріальний випуск скоротився вже на ніготь статистичної похибки. По-друге, зниження ділової активності, схоже, не дало адекватного послаблення інфляції, на що, зокрема, вказує її немонетарний характер. По-третє, уряд ще не порозумівся з представниками великого бізнесу — серед тижня у Кривому Розі відбулася дуже важка дискусія членів Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва з представниками підприємств «Укррудпрому», невдоволеними ходом реприватизації та тарифним форматом на вантажні перевезення. Поза сумнівом, болісні переміни в економічній політиці вимагають більш конструктивного діалогу між владою і бізнесом. Адже у вугільній, нафтопереробній, коксохімічній, низці інших підгалузей динаміка виробництва, через січневе падіння, ще залишається від’ємною. Вимогу Віктора Ющенка прислухатися до бізнесу можна вважати директивою тижня. Глава Державної податкової адміністрації Олександр Киреєв, коментуючи становище з відшкодуванням експортерам ПДВ, причини нинішніх непорозумінь пояснює фігурально: раніше, коли проривало трубу, ми ремонтували крани, а тепер на час ремонту — відключили воду. Для того, щоб усе стало до ладу, слід трішки зачекати...
Урядовцям, а тим паче чиновникам, мабуть, найбільше бракує часу і знань. Наприклад, мені знадобилося близько години телефонних розмов з апаратом Держмитслужби, щоб одержати відповідь на запитання: чи зросли акцизні збори з імпортних нафтопродуктів після переміни порядку їх справляння? Відповідь нагадала Олександра Киреєва: «Ми ще не можемо сказати напевне. Але, мабуть, зросли»...
Труба кличе.
