Англійський біолог, соратник Дарвіна Гекслі сказав: «Приймаючи що-небудь на віру, наука здійснює самогубство». Перефразувавши цей вислів, можна сказати, що наш селянин не самогубець, бо не сприймає на віру запевнення високопосадовців з Кабміну про підтримку нинішньої посівної кампанії. Мається на увазі фіксовані низькі ціни на дизпальне, міндобрива і «поблажливе» кредитування. Проте сьогодні чітко простежується: запізніла весна і запізнілі рішення уряду.
Ми об’їхали кілька господарств на півдні Київщини. Тут посівна перевалила за екватор. А обіцяного пального по 2,40 гривні за літр господарства так і не дочекалися. Навіть по 2,80, як грозилися нафтопереробники, не знайдеш вдень з вогнем. А от по 2,90 і вище — хоч залийся. Але такі ціни вже непосильні для наших селян.

Додайте сюди вартість аміачної селітри від 900 до 1100 гривень за тонну замість задекларованих у високих кабінетах 835 гривень. Візьміть у банку кредит. Не під 17 відсотків, як цього «вимагає» уряд, а під 21—24. І під подвійну, а то й потрійну заставу. А що заставляти? Далі візьміть у руки калькулятор і все підрахуйте. Щоб купити 1000 л дизпального — тонни цукру мало. Висновок. За таких цін сьогодні практично невигідно вирощувати високотехнологічні культури. Так само, як займатися тваринництвом... Приїхали.
Кажуть, що високі ціни на пальне — то змова нафтових магнатів. Високі ціни на добрива — результат саботажу рішень уряду вітчизняними хімпідприємствами. Але селянину від розкриття цієї «державної таємниці» не легше. Дорога ложка до обіду. Звичайно, вони вірять, що все стане на свої місця. І змовники, і саботажники відчують, що у країні є влада. Врешті-решт, до села надійде «зафарбоване», порівняно дешеве, пальне і такі потрібні добрива. Але, схоже, що це вже станеться після посівної. Прикро, але уряд, як і цьогорічна весна, запізнюється. Цейтнот...
Депутат Київської облради Л. Новіцький вже 21-й рік очолює сільськогосподарський кооператив «Агрофірма Матюші». Щоправда, назва господарства, як і форма власності, змінювалася з генеральною лінією реформ — колгосп, КСП... Та попри все господарство вистояло. Леонід Антонович, його однодумці і помічники не дали розвалити господарство, яке сьогодні можна оцінити як «міцненьке». Про таких, як Л. Новіцький, кажуть, що у них і долото рибу ловить.
Господарник від діда-прадіда Л. Новіцький частину пального придбав завчасно, бо, навчений роками, звик покладатися лише на себе і свій колектив. Так само, як і добриво. Він знає, що весна приходить, не давши телеграми. Але від цінової політики потерпає добряче. Йому, як і більшості, невигідно вирощувати буряк. Господарство виручає молочна галузь. Дехто із економістів підрахував, що тут рентабельність 50—60 відсотків. Але Леонід Антонович з цим категорично не згоден. А чому не враховують вирощування молодняку корів? Тоді реальна рентабельність 15—20 відсотків.