Нове керівництво «Укртатнафти» стабілізувало роботу підприємства і просить нинішній уряд провести експеримент
Наприкінці березня виповнилося півроку, як керівництво найбільшого вітчизняного нафтопереробного заводу очолив Сергій Глушко. Починали працювати в дуже складних умовах: поряд з об’єктивними проблемами підприємства нафтопереробникам довелося вирішувати і численні «головоломки», залишені попереднім менеджментом, до того ж усе це було помножено на непросту політичну ситуацію в країні.
За словами голови правління ЗАТ «Укртатнафта», коли 28 вересня 2004 року нова команда прийшла на завод, у скарбниці підприємства не було нічого, крім 123 мільйонів гривень простроченого кредиту і сировини на три дні роботи, та й то лише в режимі гарячої циркуляції. Тобто по 7 тисяч тонн замість 19,5 за нормальної переробки.
Відповідно оборотних коштів на купівлю нафти також не було, а оскільки всі розрахункові рахунки заводу попередній менеджмент завбачливо перевів у близький йому «Укрсиббанк», то банкіри, замість проведення поточних платежів, забирали гроші на погашення кредиту.
— Найважчий був жовтень, — згадує керівник «Укртатнафти» Сергій Глушко, — завод лихоманило. Ми не знали, одержимо нафту чи ні. Крім усього іншого, нам влаштували бойкот. Хоча засоби було знайдено і нафту купили, та російська «Транснафта» не качала її впродовж 10 днів. Усе робилося для того, щоб зупинити завод.
Водночас уряд поставив завдання з постачання села дизельним пальним за пільговими цінами. А за умовами підписаного меморандуму нафтовики не могли піднімати ціни на основні нафтопродукти. Це призвело до того, що підприємство в четвертому кварталі зазнало збитків. Але все-таки в жовтні «Укртатнафта» стабілізувала переробку, а в листопаді-грудні повернулася на колишні обсяги.
Було куплено необхідну кількість нафти на так званий мертвий сезон (січень-лютий), що дало змогу Кременчуцькому НПЗ працювати стабільно, вчасно поставляючи покупцям нафтопродукти в необхідному обсязі.
Однак сьогодні можна констатувати: проблеми, залишені попереднім менеджментом, уже позаду. А досягнення заводу найліпше ілюструє суха статистика: якщо порівнювати зведені дані за ІV квартал 2004-го і І квартал 2005 року з аналогічним періодом (ІV квартал 2003-го і І квартал 2004 року), коли на заводі господарював попередній менеджмент, то виходить, що, незважаючи на певне зниження обсягів постачань і переробки нафтової сировини (з 3 814,6 до 3 522,5 тисячі тонн і з 3693,5 до 3 359,2 тисячі тонн відповідно), доходи підприємства зросли з 4,5 до 6,5 мільярда гривень, і замість 18 мільйонів збитків «Укртатнафта» мала прибуток 107 мільйонів гривень. Питання, куди подівся цей прибуток, отриманий попереднім менеджментом, суто риторичне!
І що особливо цікаво: цих показників досягли попри те, що Кременчуцький НПЗ є основним виконавцем програми уряду з постачання пільгового дизпального сільгоспвиробникам.
Утім, досягши певної стабільності і передумов до зростання виробництва, новий менеджмент заводу з усією очевидністю зрозумів, що підприємство потребує реконструкції. З одного боку, для того, щоб збільшити обсяг продукції, котру випускає, зокрема й на експорт, а з другого — щоб український бензин і дизпальне досягли європейської якості. З огляду на те, що завод має досить високий технологічний рівень потужностей, нові часи висувають нові вимоги — в Європейському союзі запроваджують дедалі жорсткіші паливні стандарти. Так, ще 1996 року в ЄС було введено обмеження на вміст сірки в дизпальних не більш як 0,05 відсотка. А нашим виробникам про це можна було тільки мріяти. Однак з 2006 року перехід на європейський стандарт — необхідна умова для всіх виробників нафтопродуктів.
Тому на цьому етапі «Укртатнафті» просто вкрай важливо здійснити технологічний прорив, модернізувавши наявні технологічні потужності й побудувавши нові установки.
Однією з перших на ідею взяти участь у модернізації Кременчуцького НПЗ відгукнулася компанія LG, котра підготувала техніко-економічне обґрунтування розвитку підприємства, запропонувавши варіанти оптимізації виробництва: на першому етапі модернізації передбачається поліпшити якість нафтопродуктів, а далі — збільшити глибину переробки і вихід світлих нафтопродуктів.
Переговори і підписання протоколу про наміри з LG змусили й інших бажаючих взяти участь у реконструкції НПЗ, згадати, що для досягнення результату будь-яка мета гарна. У пресі пройшла інформація, що завод віддадуть корейцям, посипалися депутатські запити, звернення до Конституційного Суду з вимогами повернути підприємство державі (ніби Кабмін не виконавча влада).
Сергій Глушко категорично відкидає такі вигадки, підкреслюючи, що проект перебуває лише в початковій стадії опрацювання. До того ж пропозиції провести модернізацію лунали і з боку одного з великих акціонерів підприємства — компанії «Татнафта». Та й багато фінансових структур пропонують досить вигідні кредити для розширення можливостей Кременчуцького НПЗ.
Однак у будь-якому разі остаточне рішення за акціонерами, найбільший з яких — держава в особі уряду України і НАК «Нафтогаз України». Другий великий акціонер — Республіка Татарстан. Ці голоси — основні, а тому вирішувати будуть вони: хто, коли і як здійснюватиме модернізацію Кременчуцького НПЗ. А завдання менеджменту підприємства — стояти на сторожі інтересів держави й компанії.
Головне, щоб держава так само відповідально ставилася до своїх активів. Безумовно, прийняті урядом Юлії Тимошенко заходи з наведення порядку в економіці, і нафтовій галузі зокрема, схвально сприймають українські нафтопереробники. І скасування реекспорту, і ліквідація тіньових схем сприяють впровадженню в галузі прозорих і рівних для всіх правил гри. А отже — вигідні серйозним учасникам нафторинку. Особливо керівництво «Укртатнафти» сподівається на реалізацію ініційованої урядом нової програми оподаткування, котру на заводі вже впроваджують. Податок на реалізацію продукції Кременчуцького НПЗ може становити 7 відсотків, а на доходи фізичних осіб — 13 відсотків. У результаті цей обсяг грошових надходжень тільки від компанії збільшився б на 1,1 мільярда гривень. І це за всієї простоти й прозорості стосунків з податковою! А якщо цю програму впровадити як експеримент у нафтовій галузі?
