Ще два роки тому юні чернівчани могли бачити справжні літаки тільки у фільмах. Через недолугу економічну політику пострадянської доби Чернівецький аеропорт дійшов «до ручки», загруз у боргах та безнадії. Ніхто тоді не вірив, що колись на злітній смузі, де в той час ревли мотори хіба що дитячих картів, можна ще буде побачити літак. Щоправда, іноді у Чернівцях приземляли борти з Президентом, чартери з олігархами та їхніми родинами. Особливо дратували обслугу аеропорту, котра місяцями сиділа без зарплати, коханки скоробагатьків, які дозволяли собі прилітати на Ту-134 з трьома—п’ятьма пасажирами, включаючи охоронців. Але про рейсові польоти не йшлося. Міська влада махнула на долю літовища рукою, мовляв, це власність обласної ради, а обласна рада тоді ради дати не могла. І тільки після втручання тодішнього голови ОДА, який вірив у порятунок аеропорту, сесія обласної ради призначила директором колишнього полковника міліції Володимира ПалІйЧука.Ця кадрова політика була вдалою. Буквально за рік Володимир Палійчук витягнув підприємство з боргової ями, з Чернівців зусиллями нового керівництва та першої на наших теренах авіакомпанії «Буковина—Байкал» почали виконуватися регулярні рейси на Стамбул і Київ. Новому директорові вдалося сформувати функціональну команду, відновити матеріально-технічну базу, навести порядок на літовищі та забезпечити можливість регулярних польотів. Люди почали отримувати платню.
Тепер це вже історія. Щодня з Чернівецького міжнародного аеропорту виконуються закордонні рейси, кількість їх невпинно зростає. Проте підвищення інтенсивності польотів ставить перед колективом нові проблеми, пов’язані з їхньою безпекою та технічним станом злітно-посадочної смуги, і це питання тепер є ключовим. Його нагальність виявила нинішня напруга між керівництвом авіакомпанії «Середземноморські авіалінії» та дирекцією чернівецького порту, яка навіть знайшла відображення у місцевих телепередачах замовного характеру. Йдеться про те, що «Середземноморські авіалінії» мають намір виконувати рейси з Чернівецького аеропорту до Туреччини та Італії. Справа нібито благая. Проте польоти має виконувати німецький аеробус DC-9. Безумовно, це хороша комфортабельна машина, але для європейських злітних смуг з бетонним покриттям. У Чернівцях смуги покриті асфальтом — під них конструювали російські та українські літаки, котрі мають ширшу базу шасі. В аеробуса DС-9 база шасі значно вужча, під час посадки відбувається зрив верхнього шару покриття смуги. Якщо шматки асфальту потраплять у двигун, це може спричинити пожежу і, не приведи Господь, катастрофу. Це за того, що DС-9 може прийняти на борт понад 120 пасажирів.
Як стверджує директор аеропорту Володимир Палійчук, колектив, котрий, як і українські пілоти, звик працювати в умовах, наближених до бойових, здатний приймати DС-9 хіба що разово. Тобто не більш як один раз на тиждень—два. Щоб технічні служби після посадки встигали підлатати смугу. А якщо рейси DС-9 зробити регулярними, через два—три місяці смуга буде остаточно зруйнована, і робота аеропорту зупиниться. Цю принципову позицію він і висловив особисто керівникові «Середземноморських авіаліній» Родрігу Ільясу Мархеджу, до речі, громадянину Лівану. Проте у відповідь почув, що DС-9 літатиме, і ніхто з Палійчуком цю тему не обговорюватиме. Одразу до опального директора почали телефонувати окремі можновладці різного рівня.
Але натиснути на колишнього оперативника, спортсмена вагою майже 200 кілограмів не так просто. На його запрошення з Києва до Чернівців виїхала комісія, до складу якої увійшли спеціалісти Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації. Комісія підтвердила побоювання адміністрації порту і позицію директора стосовно неможливості виконання регулярних рейсів DС-9. У своєму листі від 23.03.05 на ім’я директора КП «Міжнародний аеропорт Чернівці» заступник голови Державіаслужби А. Колісник зазначає, що довжина злітної смуги чернівецького порту становить 2256 метрів, а міцність покриття (PCN) дорівнює 21/F/D/W/T, що, за його словами, дає можливість здійснення хіба що разових польотів з обмеженням інтенсивності та серйозним обмеженням маси DC-9 (42 т). Пан Колісник наголошує, що для DC-9 мінімальна довжина смуги має становити 2300—2450 метрів за 2256 метрів у Чернівцях. Далі заступник голови вимагає детального обстеження аеродрому з метою подальшої реконструкції покриття та доведення розмірів елементів аеродрому до необхідних стандартів. Тобто лише після реконструкції смуги директор аеропорту Володимир Палійчук зможе дозволити виконання регулярних польотів DC-9, свідомо не закладаючи голову в петлю. Адже зрозуміло, що в разі виникнення, м’яко кажучи, нестандартної ситуації з аеробусом під час зльоту чи посадки винним буде Палійчук. А якщо це призведе до загибелі людей?
До речі, кілька днів тому місцевий високопосадовець навіть відвідав чернівецький аеропорт, куди, за словами Палійчука, дотепер його нога ступала лише тоді, коли треба було прийняти київського олігарха чи чиновника. Отож подивився начальник господарство, гей би то підтримав директора і пообіцяв співпрацю з боку влади. Та не минуло кілька днів, як заявив, що треба було DC-9 приймати. А тепер, мовляв, якби знаття. Звісно, на молодого керівника натиснули, бо він ще ніяковіє, коли з Києва безцеремонно звертаються на «ти».
Про те, що на Палійчука насувається чорна хмара, йому конфіденційно повідомили й у коридорах обласної ради, котра обирала його директором. Хоча офіційно голова ради Олександр Смотр світить йому в очі і каже «сир». Знаючи, що значний відсоток депутатів облради його підтримає, Володимир Палійчук все ж таки почувається, як карась на пательні.
Хоча в чому його вина? У тому, що він не бажає брати участі в авантюрі, котра може призвести до загибелі людей, чи в тому, що вважає себе відповідальним директором а не «зіц-головою»?
Як на мене, колишня і нинішня обласна влада, а також міська рада мають зняти капелюха перед людьми, які зберегли колектив і врятували чернівецький аеропорт. Адже з економічної точки зору Палійчуку та його однодумцям з авіакомпаній, котрі вже працюють у Чернівцях, як-то «Буковина-Байкал» (Сафрон Фарфуляк), влада, яка залишається відстороненим статистом, закинути нічого не може. Більше того, підтримавши відмову директора від ризикованої оборудки з DC-9, ця місцева авіакомпанія вже уклала угоду з «Харківськими авіалініями» про постійне базування у Чернівцях сучасного комфортабельного українського аеробуса Ан-140, який обслуговуватиме маршрути на Туреччину, Італію, Грецію та виконуватиме рейси до Москви. Тобто у фінансах аеропорт і місцевий бюджет нічого не втрачають, це при тому, що Ан-140 цілком придатний для чернівецької смуги, бо база його шасі є безпечною на такому покритті. Окрім всього, Ан-140 вироблено в Україні, про яку, заплющивши очі, так щемно люблять говорити нинішні чиновники в будинку з левами.
То що слова, а що правда, панове можновладці?