— каже будинковий голова Василь Потапов. — Я просто в’їдливий чоловік, і все, що задумав, здійсню. Бо нікуди нам з цього «підводного човна» — нашої реальності — не подітися, треба боротися за свої права, свободи й гроші».
Будинок на вулиці Академіка Тарле не раз приїздило знімати телебачення. Дев’ятиповерхова панелька на самісінькій північній околиці Херсона виручає журналістів, коли треба показати позитивний приклад місцевого самоврядування в окремо взятому будинку. На сходових майданчиках — чисто й затишно, біля кожного під’їзду — виноградна альтанка зі зручними лавочками. Тут давно забули, що таке «місцеві катаклізми» з водою чи опаленням, а підвал будинку з усіма комунікаціями є предметом гордощів голови кооперативу — сухо, чисто і все «в бронзі».
...Коли списаний на берег офіцер-підводник Василь Потапов вселився в нову квартиру, роботи було непочатий край. Будинок належало формально «закільцювати» на всілякі служби, контори, привести у правове поле стосунки з комунальниками. До того ж від будівельників треба було домогтися виконання всього, за що було заплачено мешканцями кооперативної багатоповерхівки. Весь цей клопіт люди й довірили людині з військовою виправкою. А служба на підводному човні, каже Василь Дмитрович, стала в нагоді «на гражданці».
Нові ринкові умови змусили всіх рахувати гроші. Тож найперше в кооперативі поставили на облік тепло. «А то платимо чимало, а в квартирах мерзнемо». Нині тут за однакової температури теплоносія платять майже втричі менше, ніж в сусідніх — теж з лічильниками тепла — будинках. Як таке може бути? «З розумом треба підходити», — пояснює Потапов.
Винахідливий голова зумів так відрегулювати обчислювальний прилад, що різниця між температурою води, що її подають у батареї, на вході й виході «показує менші гроші». Такий підхід можна застосувати до всіх будинків, де є лічильники. Але хто робитиме? Теплопостачальники? Та вони ж зацікавлені, щоб мешканці більше платили! Бо коли відрегулюють опалювальні труби, самі вилетять у трубу. Он і без того десятки комісій присилали: «Чого це ваш будинок так мало платить?» З усіх боків оглядали винахід — нема криміналу!
Депутат Херсонської міської ради Олександр Темников каже, що до своїх виборців з вулиці Академіка Тарле, 4 він ходить сам на прийом — щоб іншим рекомендувати до втілення досвід самоврядування житлово-будівельного кооперативу. Охоче поділяться ним і старости під’їздів — Ірина Сорока, Тетяна Кисельова та Віра Ступка.
Тут депутат і накази від них приймає. Дах не ремонтували з того часу, як здали будинок, а самотужки кооперативу не здолати, адже шматками не залатаєш, а повністю — грошей не вистачає. Ось тут би підтримку з бюджету, але ж ні! Депутати розподілили кошти тільки на комунальні будинки, ЖЕКам перераховують, а ЖБК — зась! Аж у Києві правди шукали. «Пішли для вашого даху кошти до міськради», — запевнив прохачів один високий урядовець. «Нічого вам «не положено»!» — відрізали на місці.
— Але ж указ Президента порушується, кооперативні будинки мають право розраховувати на бюджетні кошти, в них теж живуть члени громади, — не вгамовується Потапов.
Є в голови ще один задум. Для поліпшення порядку, а головне, для запобігання розкраданню ліфтового обладнання та квартирним крадіжкам має намір обладнати охоронний пункт — з монітором, де черговий спостерігав би, хто зайшов до під’їзду: свій або чужий і з чим вийшов.
— Уже й приміщення виділили, готові взяти техніку, але з поступовою виплатою. Якщо хтось погодиться, наш пункт стане рекламою для наслідування іншим, — переконаний Василь Потапов. — Ну що маю вдіяти? У мене — ідеї...

Херсон.