Депутатська група «Демократична Україна» у парламенті щодо низки актуальних питань зараз має своє бачення, принципово відмінне від офіційного. Скажімо, про адміністративно-територіальну реформу, роздержавлення ЗМІ тощо. Пояснити позиції депутатської групи наш кореспондент попросив її лідера Ігоря ШАРОВА.
— Ігоре Федоровичу, чому «Демократична Україна» так активно нині виступає проти реформи адміністративно-територіального устрою нашої держави?
— Це хибне уявлення, ніби ми виступаємо проти реформи. Просто критикуємо ті засади, які вважаємо неприйнятними. Водночас ані на йоту не маю сумніву, що така реформа назріла.
— Що саме вважаєте неприйнятним у вже оприлюднених пропозиціях уряду?
— Насамперед поспіх, з яким урядовці беруться за такі серйозні питання, відсутність чітких розрахунків й аналізу наслідків від пропонованих новацій. Мене дивує непродумана реформаторська заповзятливість. Я вже заявляв, що зміна меж областей не може розглядатись як інструмент вирівнювання економічного потенціалу територій і перерозподілу наявних економічних та адміністративних ресурсів. Адже сучасний стан територіального устрою зумовлений, не в останню чергу, історичним ходом економічно-господарського розвитку. На прикладі Кіровоградської області я переконував, зокрема, віце-прем’єр-міністра України Романа Безсмертного в тому, що найважливішими елементами управлінсько-господарської структури є система комунікацій (телефонний, радіорелейний, телевізійний, транспортний зв’язок, система енерго-, тепло- та газозабезпечення), а також надання медичних, культурних, освітніх послуг.
Зі зміною територіального поділу країни в бік укрупнення неминуче виникнуть проблеми управління господарським комплексом території. За сотні кілометрів опиняться обласні установи, зміниться статус місцевих підприємств, навчальних і лікувальних закладів. При цьому віддалення органів державної влади потребуватиме делегування багатьох функцій органам влади нижчого рівня, що неминуче призведе до паралелізму та дублювання в діяльності новостворених, а також чинних органів виконавчої влади.
З’явиться і загроза того, що заходи, спрямовані на зменшення чисельності місцевих органів виконавчої влади, проводитимуть без урахування якісної і функціональної перебудови цих органів. Кількість апаратних працівників не зменшиться, як декларують автори проекту реформування, а виникне нове бюрократичне надутворення в регіоноутворювальній області, що призведе, навпаки, до збільшення чисельності управлінського апарату.
— Нещодавно почули від вас і гостру критику пропонованих концепцій роздержавлення ЗМІ...
— Спочатку необхідно проаналізувати економічні показники кожного роздержавлюваного ЗМІ, вивчити ринок, спрогнозувати, чи сприятиме економічний клімат розвитку недержавних мас-медіа на регіональному рівні (особливо — у регресивних регіонах), а вже тільки тоді виступати з якимись офіційними ініціативами. Хто може гарантувати, що внаслідок реформи не зникне велика кількість дрібних місцевих газет, що люди не втратять єдине друковане джерело інформації про місцеві події, що без роботи не залишиться велика армія регіональних журналістів? До речі, голова Держкомтелерадіо Іван Чиж вважає, що державних ЗМІ у нас не так і багато. Основний масив — це комунальні ЗМІ, які належать територіальним громадам. Чому держава не звертається до власника — до громади — з питанням про те, чи хочуть люди змінити статус комунальних мас-медіа? Проблема не така проста, як її уявляють у високих владних кабінетах.
Розмову вела Юліана ШЕВЧУК.
