На Буковині мені розповіли про ліцей, в якому породили безліч проблем, упроваджуючи в школах профільне навчання. З’ясувалося, там відсутня база, зокрема, для військової та спортивної спеціалізації. Питається: навіщо переходили на профільну середню освіту, якщо не створено відповідні умови? Це вимоги Києва чи примхи місцевого чиновника? І що треба робити, щоб хорошу справу не згубити?
З цих запитань почалася розмова з начальником управління загальної середньої освіти головного управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації Світланою ВольЯнською. Саме вона впроваджує, і небезуспішно, профілізацію старшої школи в регіоні.

— Гадаю, діяли мої колеги, маючи добрі наміри. Але, згодна, без добротної підготовки до організації нового навчального процесу, яким і є профілізація, годі сподіватися на успіх.
Метою профільного навчання, як відомо, є забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.
— На Харківщині вже два роки триває поступовий продуманий перехід до нової організації навчального процесу. Але я не чув, щоб ви набивали гулі на цьому...
— Кожний регіон має особливості розвитку освітньої галузі і, відповідно, свої шляхи розв’язання проблеми профільної диференціації. В області функціонує розгалужена мережа закладів освіти для обдарованої молоді (гімназій, ліцеїв, колегіумів), спеціалізованих шкіл, зростає кількість учнів, які навчаються в профільних класах. З метою створення системи спеціалізованої підготовки затверджено перспективний поетапний план переходу закладів на профільне навчання, який складається з трьох етапів.
— Світлано Євгенівно, які завдання ви ставили перед собою на кожному з цих етапів?
— У лютому — серпні 2003 року (перший етап) ми проводили організаційно-методичні заходи, вивчали оту саму матеріальну і програмно-методичну базу, про яку ви згадували. Підвищували до того ж кваліфікацію педагогів для системи профільного навчання, створювали консультаційні пункти для учнів і батьків, вивчали інтереси дітей, їхню готовність до профілізації, аналізували стан працевлаштування...
На другому етапі (вересень 2003-го — серпень 2004 року) проводили діагностичні дослідження, моніторинг та коригування процесу впровадження профільного навчання, розробляли програми науково-методичного забезпечення навчально-виконавчого процесу в профільних класах, застосовували інформаційні технології, дбали про створення умов для безперервної освіти випускників тощо.
Нині (до 2007 року) триває третій етап, завданням якого є завершення переходу на нову організацію навчального процесу, аналіз відповідності мережі профільних класів освітнім потребам населення.
— Тож яких результатів досягнуто на початок нинішнього навчального року?
— Допрофільне та профільне навчання запроваджено у 438 загальноосвітніх навчальних закладах. Функціонують 2455 допрофільних (8 — 9-х) і профільних (10 —11-х) класів (46,2 відсотка від загальної кількості по області), в них навчаються 61142 учні (48,6 відсотка від загальної кількості).
Старшокласники обрали 35 навчальних профілів.
У десяти ліцеях при вищих навчальних закладах Харкова відкрито 56 профільних та 10 допрофільних класів.
— Дозвольте запитання від Вовочки, Світлано Євгенівно: уявіть, що він в 11 класі раптом передумав вивчати улюблену математику, тобто змінив орієнтир. Як бути з такими, хто пізно визначився?
— Соціологічні дослідження показали, що приблизно 70 відсотків дітей 15-річного віку вже визначили свій напрям навчання. Третина підлітків у цьому віці ще не можуть або не хочуть профілюватися.
Учні висловили бажання за рахунок варіативної складової навчальних планів додатково вивчати інформатику іноземної мови, основи економічних знань, правознавство, хореографію, етику та інші предмети.
Аналіз мотивів вибору учнями профілю навчання показав, що 57 відсотків керувалися схильністю до вивчення конкретного циклу предметів, 17 — віддали перевагу сильному кадровому потенціалу вчителів, 14 — престижності навчального закладу, 8 — бажанню бути разом з друзями, 4 відсотки — наполяганню батьків.
25,5 відсотка учнів 10-х класів прагнуть змінити обраний напрям. Це свідчить про несформованість профільної мотивації, неспроможність або випадковість визначення пізнавальних інтересів намірів деякими учнями.
А тому, безумовно, необхідно передбачити варіативну допрофільну підготовку в основній школі, визначити її зміст і обсяги, оскільки від свідомого вибору дитини залежить її правильне орієнтування в подальшому навчанні. Звичайно, в місті, районному центрі, сільському районі абсолютно різні освітні мережі. Відповідно, реальні можливості для старшокласників такі якісно різні, що й готувати учнів до вибору профілю навчання необхідно з урахуванням цих розходжень, специфіки.
— Підсумуйте, будь ласка, сказане.
— Застосування різноманітних форм організації профільного навчання в старшій школі, а також упровадження різнорівневих вимог до знань та умінь старшокласників у базовій школі відповідно до їхніх освітніх потреб зумовлені орієнтацією на майбутню професію. Запровадження профілізації школи вимагає перегляду змісту навчально-виховного процесу і напряму його перетворення з репродуктивного у продуктивний, здатний підготувати учнів не лише до творчого застосування набутих знань і навичок, а й постійного самовдосконалення.

Розмову вів Іван ІЛЛЯШ.

Харків.